Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

17.03.2006 16:53

Кіномистецтво Сокурова

Sokurov.jpgЗ іменем кінорежисера Алєксандра Сокурова пов’язують певну елітарність. Кажуть, що начебто до його картин потрібен особливий ключ... Звичайно, якщо порівнювати фільми Сокурова з так званим жанровим кінематографом, який оперує цілком упізнаваними реаліями, то кіно Сокурова справді виглядає незвичним. Проте варто лишень прийняти певні правила гри, і ви опинитесь у цілком ориґінальному та особливому світі, який вас довго не відпускатиме.

Ставлення Алєксандра Сокурова до кінематографа – це ставлення до мистецтва. Власне, Сокуров вважає, що мистецтво існує об’єктивно, як своєрідна даність, котрій час абсолютно непідвладний. Цей режисер ділить кіно на дві нерівні частини... Мовляв, дев’яносто п’ять відсотків кінопродукції – це візуальне насилля. Глядач просто не має вибору. Йому нав’язують усе: тему, персонажів, філософію, розмір зображення, ракурси зйомки, музику і тому подібне. Інші п’ять відсотків кіна – це спроба відмовитися від насильства, зробити кіно співрозмовником. До цих пяти відсотків режисер відносить і самого себе.

Уникнути насилля у світі, де кінематограф звикло із ним асоціюється, насправді не так просто. Тому Сокуров і не знімає у традиційних для сучасного кіна жанрах. У його доробку нема кримінальних історій, комедій чи мелодрам. Він не фільмує фантастику чи фентезі. Він також уникає злободенного та актуального. Найчастіше його фільми розповідають універсальні історії. Сокуров вважає: якщо картина за п’ять років не застаріла і продовжує жити своїм життям – то вона вдалася. Свої фільми режисер вибудовує продумано і наполегливо, як архітектор.

Особливою є поетика Сокурова. Він не зловживає монтажем, фільмуючи свої картини довгими планами. Це ще один спосіб уникнути насилля над глядачем. І він ніколи не полегшує процес засвоєння побаченого, не розставляє аценти, не підштовхує глядача до висновків. Утім, каже Сокуров, мистецтво ніяких зобовязань не має. Воно існує, як сонце, як пейзаж, як природа.

Ще одна особливість – робота з акторами. Сокуров часто обирає непрофесіоналів, бо для нього має значення масштаб особистости, певна енерґетика, яку приносить у фільм кожен із виконавців. Тому актори у його картинах не грають у звичайному значенні цього слова, вони втілюють собою певні людські стани, наповнені щирими почуттями. А цього також майже нема у сучасному кіні.

Сокуров знімає фільми своєрідними циклами, у яких тема перетерікає з однієї стрічки до іншої. Так сталося і з фільмами про світових лідерів двадцятого століття – Лєніна, Гітлера та Гірогіто. Їхні назви – „Телець” , „Молох” і „Сонце” – промовляють самі за себе. Названі політики були не просто людьми, вони втілювали собою поняття набагато ширші. Саме тому Сокуров дуже обережний стосовно зображуваних лідерів. Він не поспішає винести їм вироки. Можливо, саме тому політики показані найчастіше у приватній атмосфері, на перший погляд, подалі від доленосних політичних рішень.

У фільмі „Сонце” Алєксандр Сокуров демонструє кілька днів із життя японського імператора Гірогіто, якому вистачило мужности зробити рішучий крок назустріч миру. Втім, ми не побачимо типового для інших картин історичної тематики кліше – державної величі, глибокої проникливости вождя, сповнених патосу поплічників та вдячного народу. Вчинки імператора Гірогіто мали надзвичайні наслідки для повоєнної Японії. Але фільм, здається, не про це. Він про людське життя, яке складається із безлічі дрібниць, із плинного часу, із простих, але незамінних щоденних речей та ритуалів. І саме таке життя слід захистити. Це відчуває імператор. Відчуємо і ми.

Ігор Грабович




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com