Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

26.04.2006 12:58

Жінка в пошуках щастя

З любов’ю. ЛіляРадянське кіно загалом не тяжіло до жанрового розмаїття: історико-революційні картини, військово-патріотичні, виробничі. Не обходилося, звісно, без комедій та детективів, але все ж – не густо... Єдиним і досить показовим представником, сказати б, традиційних жанрів стала мелодрама, та й то вже ближче до середини минулого століття. У часи хрущовської відлиги з’явилися перші стрічки, що були зосереджені не на класовій боротьбі, а на людських почуттях. І в центрі цих картин опинилася жінка, що прагне кохання. Лірична героїня, як і час, у який вона жила, була юною, сповненою пристрасти та віри, що все у неї вийде. І це стало головною ознакою кіножанру, визначило на роки вперед його міфологію. Мінялися лише декорації та типажі головних героїв.

У центрі подій – завжди жінка. Вона була красивою, працьовитою, веселою, але поряд із нею не було чоловіка, якого б вона могла покохати. Власне, радянська мелодрама виводить на перший план чоловічу неспроможність, створює цілу ґалерею типажно виразних чоловіків-невдах, які не могли стати об’єктом жіночої пристрасти. Тому радянська жінка постійно шукала чоловіка своєї мрії і майже ніколи його не знаходила.

Річ іще й у тім, що її обранець мав бути справжнім чоловіком, таким як механік Ґаврілов в описі його коханої дружини. А в Радянському Союзі справжній чоловік зажди ризикував стати правопорушником, бо його сковували численні обмеження. Усю картину ми тільки і чуємо, що про того Ґаврілова і лише наприкінці бачимо його.

Мелодрама дозволяла собі те, чого не могли інші жанри – навіть своєрідне вільнодумство. І жінці у мелодрамі було дозволено більше, ніж чоловікові. Жінка могла жити серцем. І ніхто не смів її за це засуджувати.

Загалом радянська мелодрама спочатку сторонилась обов’язкової у такому випадку „ситуації Попелюшки”. Цей образ було важко „правильно” донести до народу. Ну як знайти аналоги для злої мачухи та її поганих доньок? Як сформувати образ радянського принца? Це були непрості завдання. І коли нарешті радянська Попелюшка народилася – світ одразу зрадів: черги у кінотеатрах, премія „Оскар” за кращий іншомовний фільм, всезагальне захоплення. Мова про картину „Москва сльозам не вірить” – історію радянської Попелюшки, яка терпіла невдачі усю першу серію, а в другій знайшла таки свого принца, котрий виявився слюсарем шостого розряду Ґошею.

Нові часи внесли корективи у жіноче щастя. Тепер і мови не було, щоб страждати чи шукати ідеалу. Слід було боротися за виживання. Жінки першими кинулись у бій. Їм довелося долати не тільки економічні труднощі, а ще й пересилювати одвічну чоловічу пасивність. Ключовою картиною на цю тему є фільм „Принцеса на бобах” – іронійна розповідь про пошуки жіночого щастя у середині дев’яностих. Це така собі казка для дорослих про ще одну милу, дуже добру і терплячу принцесу, якій ну ніяк не трапиться гідний її чоловік. У цьому фільмі одеського кінорежисера Вілена Новака є безліч жанрових замальовок тодішнього життя, проте на перший план виходять почуття. Знайдене щастя варте принесених жертв.

І все ж ці фільми мали одну особливість: так чи так, але вони цензурували ситуацію, пом’якшували її. У радянського штибу мелодрамах не могло бути чогось справді соціально гострого та неприємного. Зате режисер Ларіса Саділова своєю картиною „З любов’ю. Ліля” (в АРҐУМЕНТІ-КІНО 30 квітня) іде далі й робить історію про жіноче щастя більш відвертою, ніж на це можна було сподіватися. Маємо історію початку нового тисячоліття. Тут уже не до сантиментів. Пошуки щастя перетворюються у суворі випробовування. Ларіса Саділова розгортає дію картини в російський глибинці, яка, здається, не змінилася за останнє століття. Режисерка детально описує життя своєї героїні. Воно також досить нетипове для жанру мелодрами. І Ліля інакша, ніж її оточення. У своїй терплячості та здатності прощати вона майже свята. Щоразу розчаровуючись, Ліля вірить, що цього разу їй має таки пощастити. Дочекайтесь фіналу. Поділіть із героїнею її щастя!




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com