Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

06.05.2006 12:17

Сергій Гармаш: Повна мобілізація!

„Загін” російського режисера Алєксєя Сімонова вийшов на екрани 1984-го, сказати б, у передчутті відомих тепер історичних змін на прострах однієї шостої суходолу, який до 1991 року був десятиліттями політично оформлений як Союз Радянських Соціалістичних Республік. Кіно про один із трагічних епізодів Другої світової війни. 1941 рік. До окупованої Червоною армією і московською компартійною владою Литви вступає інший окупант – німецький. Семеро радянських солдатів виявилися відрізаними від свого гарнізону. Без продовольства і зброї вони пробираються через окуповану нацистами територію до своїх... „Загін”, з одного боку, кіно дуже радянське. З іншого ж, воно дихає передчуттям закінчення цілої епохи...

Алєксєй Сімонов, скажемо прямо, не дуже відомий режисер. Він переважно працював у музичній редакції Творчого об’єднання „Экран” у Москві. Ставив відповідні фільми з досить характерними назвами, наприклад, – „С песней по жизни”. Але й періодично звертався до класичного ігрового кінематографа, зокрема, до кінодрами. Очевидно, що найяскравішою його кінорежисерською роботою є саме стрічка „Загін”, яку він – з переважно російською творчою групою – зняв на Литовській кіностудії...

Ця стрічка, окрім усього іншого, цікава таким суто кінематографічним фактом, як потужний кінодебют актора Сергія Гармаша, українця, вродженого в Херсоні. Гармаш 1977 року закінчив акторський факультет Дніпропетровського театрального училища і подався в подальшу науку та на акторські хліби до Москви. Там і відбувся як майстер, якого ми тепер знаємо за багатьма цікавими фільмами і рейтинґовими телесеріалами. Наскрізний екранний образ, створений цим актором, ґрунтується на його виразній людській харизмі. Незалежний і гордий самітник, що він раз і назавжди записав соціум у перелік своїх щонайзліших ворогів. Безкомпромісний романтик, чиї уявлення про добро і зло скидаються на відповідні уявлення дикого звіра...

*

Редактор програми Ігор Грабович зустрівся із Сергієм Гармашем і підготував сюжет, що його можна буде подивитися у програмі. Далі пропонуємо текстовий виклад...

*

Сергій ГармашАктор Сергій Гармаш – один із найвпівзнаваніших акторів на наших екранах. Надзвичайно виразний, він одразу привертає до себе увагу. Втім, досить своєрідну. „Все іде від типажности, – каже актор, – з моїм обличчям важко було б зіграти ніжного закоханого, якому все легко дається в житті”. А про свої перші ролі актор говорити не любить. Це був кінець вісімдесятих – початок дев’яностих – епоха кооперативного кіна. Нові герої нового часу...

Сергій ГармашГармаш – один із тих акторів, про якого кажуть – органічний. Він народився та виріс у Херсоні, де досьогодні живуть його рідні. В актори потрапив випадково. Але про це не шкодує. Публіка знає та ототожнює його переважно з ролями міліціонерів і зеків. Це вже загальне місце. Однак Гармаш зумів зробити їх не просто впізнаваними, а надзвичайно переконливими через якусь особливу, неймовірно потужну вітальну енергію.

Щоб бути переконливим, слід віддавати себе ролі повністю. У Гармаша для цього є улюблене слово – „мобілізація”.

Сергій ГармашСергій Гармаш: „Взагалі мобілізація – хороше слово, якщо це стосується професії. Коли порівнювати професію драматичного актора в театрі і в кіні, то якщо я можу репетирувати в театрі роль сьогодні, завтра, післязавтра, впродовж місця, а інколи й півроку, то в кіно мої спроби обмежені, трьома, чотирма спробами, а п’ятий дубль, оскільки плівка дорога, це вже надзвичайний стан... Річ у тім, що це різні професії. Тобі дається три спроби, й одна з них буде, як казала Фаїна Раневська, плювок у вічність, або мазок у вічність”.

Саме завдяки цій мобілізації для ролі у картині Сєрґєя Соловйова „Ніжний вік” Гармаш отримав одну з найпрестижніших російських кінематографічних нагород – „Ніку”.

Втім, Сергій Сергій Гармаш – не актор школи перевтілення. Він грає самого себе у пропонованих обставинах. І часто його театральні ролі переходять у кіно. Акторові це не завжди подобається. На відміну від публіки.

Сергій Гармаш: „Мені важко говорити, наскільки ця робота ( у картині „А зранку вони прокинулись”) яскрава, тому що цю роль я грав багато років у виставі в театрі і в мене існують інші відчуття від цієї ролі. І я вам чесно скажу, не кокетуючи, мені не слід було зніматися в цій картині. Я там не дуже задоволений від того, що роблю. І не можу сказати, що картина мені подобається. Можливо, я не правий, оскільки мені була дуже дорогою роль у театрі, у виставі „А зранку вони прокинулись”. А що стосується імпровізації, то вона завжди була, і у виставі, абсолютно в рамках драматургії Шукшина. Настільки все прописане і настільки все смішне, що можна було імпровізувати, але з текстом Шукшина”.

А на самісінькому початку кінокар’єри Гармаша була роль у картині „Загін”. Актор досьогодні є палким її шанувальником.

Сергій Гармаш: „Загін” для мене, як перша кохання. Це мій дебют і, на щастя, напевне, вдалий дебют, бо я його люблю, я не про багато фільмів можу так сказати, але „Загін” залишився для мене знайомством з великим кінематографом. Режисер Алєксєй Кіріловіч Сімонов, син великого письменника. Побачив мене у дипломній виставі школи-студії МХАТ і запросив на проби у фільм „Загін”. У результаті це була моя перша велика роль в кіні, і взагалі перша. Зняли ми всю картину в Литві. Для мене і зараз ( два роки тому я приїжджав до Києва з фільмом „Свої”, що знятий на тему Великої вітчизняної війни), все це досить серйозно. Бо це, мабуть, єдина серйозна історична подія, якою наша країна і в сучасному її статусі , і в статусі Радянського Союзу може справді гордитися – перемога у Великій Вітчизняній війні. Тема, без пафосу, священна, серйозна. І був чудовий сценарій прекрасного сценариста Євґєнія Ґріґорьєва, якого вже нема з нами. Він написав чудові сценарії: „Кілька днів з життя Віктора Чернишова”, „Романс про закоханих”. І практично всі були дебютанти: Саша Пєсков, Діма Бруснікін, Саша Фєклістов, я, Міша Морозов; і тільки не дебютантом був Яша Стєпанов з Пітєра. Всі молоді актори, всі. Я пам’ятаю все від першого до останнього знімального дня. Ця картина, безумовно, для мене є відправною точкою, я вже сказав – перше кохання, серйозний факт у біографії”.

Цей сценарій довго не дозволяли, бо він був позбавлений звичного пафосу. Всі помирають, ніхто не залишається в живих. Ми всю картину втікаємо, як зайці, все відступаємо, відступаємо, відступаємо. І картина була запущена на грані пербудови.


Підготував Ігор Грабович




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com