25.05.2006 18:27
Роберт Олдріч: компроміс – інше слово для зради

Стрічка починається незвично – з дихання жінки, яку переслідують. Вона відчайдушно намагається знайти захист. Приватний детектив, Джеймс Спейд підбирає її на шосе. Подальші події розгортаються стрімко і несподівано.
Детективний сюжет дав змогу Роберту Олдрічу продемонструвати власну філософію. Вона зводилась до кількох постулатів. Режисер вважав, що життя тримається на протистоянні. Що владою завжди будуть зловживати і що людина не повинна ніколи йти на компроміс, бо компроміс – тільки інше слово для зради.

Олдріча в жодному разі не назвеш слухняним студійним режисером. Проте і фільмувати поза межами Голлівуду у п’ятдесятих було неможливо. Його конфлікт з одним із голлівудських продюсерів призвів до вимушеної еміґрації – кілька років поспіль режисер фільмує за кордоном, зокрема, у Європі. Це були так звані „горила-фільми” (так називав ці картини актор Роберт Мітчум – виконавець головної ролі у стрічці „Злі пагорби”). Мовляв, створюючи „горила-фільми”, не слід турбуватися про якість: ти просто береш гроші, заповнюєш десять котушок плівки якимось матеріалом, а потім розважаєшся. Але таке полегшене ставлення до кіна – це не був шлях для Роберта Олдріча.
„Злі пагорби” розповідають про американського журналіста, котрий прибуває до Афін у переддень окупації міста німцями. Незабаром він отримує список грецьких патріотів, які зголосилися на співпрацю з британською розвідкою. Проте німці також полюють за списком... У цій картині Олдріч створює образ одержимого владою німецького офіцера. Той не знає жалю і готовий зробити що завгодно для досягнення власної мети. Саме владу, яка розтліває людину, Олдріч вважав чи не найбільшим злом.

Успіх „Брудної дюжини” дає змогу Олдрічу заснувати власну студію. На ній він фільмує кілька стрічок. Одна з них – „Леґенда про Лайлу Клер”, зроблена у популярному тоді жанрі „стрічок про Голлівуд”. Олдріч намагався повторити успіх своєї ж картини 1962 року „Що сталося з Бебі Джейн?”, у якій ішлося про двох сестер, колишніх голлівудських зірок. Цього разу фільм – про молоду актрису, яка намагається повторити успіх кінолеґенди Лайли Клер. Як завше в Олдріча, ситуація обростає непростими подробицями, зокрема, загадковою смертю голлівудської зірки.
„Леґенда про Лайлу Клер” – ще одна патологічна історія про становлення та крах особистості, про боротьбу як основу життя. Олдріч розгортає сюжет картини на нюансах людських стосунків, до надій домішуючи розчарування, а до віри – крах ілюзій.
1971 року режисер знімає на власній студії ґанґстерську драму „Банда Ґріссомів”. Якщо „Брудна дюжина” демонструвала винятково чоловічий світ з його непростими правилами, то в „Банді Ґрісомів” спокусі анархії піддаються жінки. Ситуація подається очима місіс Блендіш, дівчини з буржуазної родини, яка стає заручником родини Ґріссомів. У місіс Блендіш закохався бандит на ім’я Слім, і його кохання обернулося на одержимість дівчиною. Олдріч ніскільки не романтизує почуття бандита, але й уникає чорної фарби стосовно свого героя. Слім намагається залишатися самим собою, як і всі герої Олдріча... Та „Банда Ґріссомів” не мала успіху в прокаті й була останнім фільмом, що створений режисером на власній студії. 1973 року студію довелося продати.
Картину „Останній захід сонця” Роберт Олдріч зафільмував 1962 року. І ця стрічка, якою 28 травня (00:20) АРҐУМЕНТ-КІНО розпочинає міні-ретроспективу фільмів режисера, є ніби квінтесенцією вестерну. У ній присутні багато важливих її складників жанру: суперництво двох чоловіків за жінку, зіткнення з індіанціями, перегін худоби і, врешті-решт, фінальна дуель. Водночас, „Останній захід сонця” – досить несподіваний для вестерна своєрідною ліричністю. Персонаж Керка Даґлеса – багатослівний та палкий, він часто говорить віршами та співає пісень. Містить картина іще один сюрприз – цього разу психологічний – і саме він перетворює традиційний вестерн чи не в античну трагедію. Не будемо розкривати сюжетних перипетій, проте відкриття, здійснене героєм Керка Даґлеса, поставить його перед важким вибором. І він його неодмінно зробить. Навіть просто тому, що є герєм фільму Роберта Олдріча.