26.09.2006 19:53
Чарлз Буковскі – завсідник бару
Письменник і поет Чарлз Буковскі писав про себе і своє життя. Принаймні, таке враження складається від прочитання його творів. Автор веде мову від першої особи, називаючись справжнім іменем – Чарлз Буковскі, або ж, скорочено, Чак, чи Бук (так письменника називали його друзі). Він описує соціальне дно американського суспільства, життя п’яниць і волоцюг, до якого належав сам, навіть мтавши відомим письменником. „Єдине, що я вмію робити, – це пити”, – говорить автор у своїх творах. Випивка і жінки, переважно легкої поведінки, – ось основні складові літературного світу Буковскі. Він став культовим письменником лише в 70-х роках, хоча перший його твір надруковано 1944-го. Існує леґенда, що Буковскі прокинувся знаменитим після того, як він п’яний мов чіп виступив на французькому телебаченні. І вважається, що своєму успіхові письменник має завдячувати саме європейцям. Європейцям належить і пальма першости щодо екранізацій його творів. 1981 року італійський режисер Марко Феррері зафільмував стрічку „Історія звичайного безумства” за мотивами збірки новел Буковскі „Ерекції, еякуляції, ексґібіції ті інші історії звичайного безумства”. З цієї картини, власне, й починається кінематографічне життя творів письменника. І якщо можна говорити, що Буковскі-письменник і Буковскі-герой своїх оповідань – це одна й та ж людина, то кінематографічний Буковскі – це зовсім інший персонаж. Останній, як правило, лише плід фантазії режисера. І стрічка Феррері не є тут винятком.
Головну роль виконує Бен Ґаззара. І, мабуть, його Буковскі найбільш схожий на ориґінал. Хоча його обличчя і не побите віспою (як насправді було в письменника), він, принаймні, схожий на п’яницю – п’яницю, який любить той злиденний світ, у якому живе, і не збирається його міняти на жоден інший. У цьому фільмі кілька історій, і за сюжетом майже всі вони збігаються з новелами Буковскі. Але, тим не менш, режисер дозволив собі власні інтерпретації. Вони стосуються образів жінок. У фільмі ми бачимо класичних феррерівських героїнь – надто сексуальних, справжнісіньких вамп, які здатні поглинути будь-якого чоловіка. Врешті-решт, саме вони стають головними героями стрічки. Їхні дії навмисно гіперболізовані. Якщо в одному з оповідань Буковскі його супутниця шпилькою проколювала собі лише ніс, то у фільмі Феррері Орнелла Мутті шпигає собі все обличчя. Герой Бена Ґаззари помітно блякне на її тлі.
Власне, за мотивами творів Буковскі знято майже два десятки фільмів (більшість із них – короткометражні). Не можна сказати, що кінематограф жалував цього письменника. Але Буковскі й не любив кіна, хоча й жив у Лос-Анджелесі, неподалік Голлівуду. Він устиг побачити екранізованими деякі зі своїх творів, та мало чим залишився задоволений. Стрічка „Фактотум. Майстер на всі руки” – остання за часом кіноадаптація творів письменника. Тиждень тому картина стартувала в українському кінопрокаті. В основі цього фільму – однойменний роман Буковскі про п’яницю-письменника Генрі Чінаскі. Чінаскі – вигадане ім’я. Але, вважається, що за ним ховається сам письменник. „Фактотум” – автобіографічний роман. Норвезький режисер Бент Гаммер прочитав його по-своєму. В його адаптації Генрі Чінаскі, альтер-еґо письменника, передусім, нещасна людина, яка не може існувати в рамцях стабільного американського життя, тому він і п’є гірку. А щоб мати гроші на випивку, йому доводиться прилаштовуватися під ці рамці, тобто знаходити роботу. Роль Генрі Чінаскі грає Метт Ділон – один з найперших красенів Голлівуду. Звичайно, він сильно змінився з часів „Бійцівської рибки”, роки взяли своє. Та все одно – виглядає належним чином...
Треба сказати, що фільм „Фактотум” є достатньо вільним прочитанням роману Буковскі, власне, як і трактування самого образу письменника. Проте в цій стрічці зроблено чи не єдину на сьогодні кіноспробу показати Генрі Чінаскі з різних боків, не лише як п’яницю й бабія. В картині є епізод кінних перегонів. Відомо, що гра на тоталізаторі посідала важливе місце в житті Чарлза Буковскі. Він вважався непоганим гравцем. Хоча для нього гра щоразу закінчувалася по-різному. Наприклад, у фільмі „Фактотум” головний герой затіває бійку.
Правда й те, що Буковскі працював різноробочим. Він брався за будь-що, хоча ніде не затримувався надовго. Зазвичай, усі його труди закінчувалися посиденьками в барі... У всьому ж іншому герої „Фактотуму” мало чим схожі на справжніх п’яниць. Принаймні, зовнішньо...
Чарлз Буковскі для „великого кіна” писав лише одного разу. Режисер Барбет Шредер запропонував йому створити сценарій, за яким і був поставлений фільм „Завсідник бару”. Письменник стверджував, що відтворив у ньому кілька епізодів зі своєї юности, коли він був веселим і запальним, постійно влаштовував бійки, чим розважав таких само п’яниць, як і він сам.
У фільмі фігурує дві героїні. Фей Данавей грає Ванду – жінку, яку Генрі Чінаскі зустрічає в барі. Можна припустити, що її прообразом послужила перша дружина письменника Дженет Бейкер. Вона була алкоголічкою і, власне, померла через пияцтво 1962 року, коли вже розлучилася з Буковскі. Тож у фільмі „Завсідник бару” письменник її ніби воскрешає... В образі ж Таллі Соренсон, продюсера літературного часопису, яку грає Еліс Крідж, вгадується Барбара Фрай, видавець журналу Harlequin („Арлекін”), яка друкувала твори Буковскі. Фрай із Буковскі були одружені кілька років.
Як уже було сказано, після виходу фільму «Завсідник бару» письменник видрукував сатиричний роман «Голлівуд», у якому висміяв американську кіноіндустрію тих часів та її вірних служників. У романі згадуються майже всі ключові учасники зйомок стрічки, зокрема і Міккі Рурк, виконавець головної ролі. У Руркові Буковскі впізнав себе. Цитуємо: «Це був молодий Чінаскі! Це був я!». Принаймні, Міккі Рурк зіграв письменника таким, яким той описував себе у своїх творах.
Справжній Чарлз Буковскі з’являється у цьому фільмі на кілька секунд у звичній для себе іпостасі. Він – один із завсідників бару...
