Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

22.11.2006 13:33

«Звичайне вбивство»: історія написання роману

Звичайне вбивство15 листопада 1959 року в тихому американському містечку Голоком (що на півдні країни) сталося жахливе вбивство. Застрелили чотирьох членів родини Клаттерів, включно із 15-річним сином та 16-річною донькою. Злочинці увірвалися до будинку посеред ночі й убили всіх. Перед тим, як вистрелити в Гербера Клаттера, голову сімейства, вони перерізали йому горло.

Слідчих, що розслідували це вбивство, насторожував той факт, що воно не мало очевидного мотиву. Клаттери були поважною родиною. Їх добре знали в містечку, і, здається, ніхто із них не мав ворогів. Також слідчі виключали мотив пограбування. Адже в помешканні майже нічого не зникло, окрім кількох, здавалося б, малоцінних речей, як-то радіоприймач. Дивною виглядала і поведінка вбивць. Вони по-своєму турботливо поставилися до жертв. Дівчину вкрили ковдрою. Юнакові підклали під голову подушку. А найстаршому Клаттеру підстелили матрац. Виникає питання: навіщо, коли все одно збиралися знищити всіх?

Убивство родини Клаттерів сколихнуло американське суспільство. Про цю жахливу подію багато писали в газетах. Власне, одна з тих газет і потрапила на очі американському письменникові Трумену Капоте. Його зацікавило „вбивство без очевидного мотиву”, і він разом зі своєю подругою, письменницею Гарпер Лі, вирушає до міста Голоком, аби самому спостерігати за ходом слідства....

Капоте знайомиться з одним із слідчих – Елвіном Дювеєм (його дружина виявилася давньою прихильницею романів Капоте), також розпитує тих, хто був особисто знайомий з Клаттерами. Зауважимо, що письменник ніколи не використовував аудіозаписуючої апаратури. Він покладався на власну пам’ять, і, як згадують його біографи, міг по пам’яті відтворити до 94 відсотків інформації, причому, слово в слово.

У січні 1960 року поліція затримала вбивць родини Клаттерів. Ними виявилися 28-річний Річард Гікок і 31-річний Перрі Сміт. Трумен Капоте отримує дозвіл зустрітися з обома з ними, і, зокрема, з Перрі Смітом у нього встановлюються доволі дружні стосунки.

Суд визнає затриманих винними і засуджує їх до страти. Капоте навідує Сміта і в камері смертників. Хлопець буквально розкриває душу письменникові. Він показує йому свої малюнки, розказує про своє дитинство. Капоте також вдається дізнатися в нього подробиці самого вбивства – те, що свого часу не вдалося навіть слідчим. Натомість письменник обіцяє засудженому допомогти з поданням апеляції і все ж таки скасувати смертний вирок.

Проте 14 квітня 1965 року, після п’ятилітньої судової тяганини, Річарда Гікока і Перрі Сміта повісили. Трумен Капоте був присутній на страті. За кілька місяців потому він закінчує книгу „In Cold blood” ( у нашому перекладі – „Звичайне вбивство”), що водночас стає бестселером і приносить своєму авторові кілька мільйонів долярів і славу одного з найкращих американських письменників.

Щоправда, реакція на цю книжку була далеко не однозначною. В пресі з’явилися статті, де ставилось питання про особисту відповідальність Капоте перед страченими. Мовляв, письменник використав одкровення Перрі Сміта заради власної вигоди. Начебто він міг допомогти йому отримати пом’якшений вирок, але не зробив цього, оскільки годі було шукати ефектнішого фіналу для його книги, аніж страта вбивць. Саме на такій версії наполягають автори фільму „Капоте”, що він побачив екрани минулого року. (Філіп Сеймур Гоффман за роль Трумена Капоте отримав Оскара).

Ми можемо лише здогадуватися про те, наскільки така версія відповідає реальності. Лише відомо, що після роману «Звичайне вбивство» Капоте не видав жодної нової книжки. Останній його ґрунтовний твір «Answered Prayers» (що можна перекласти, як «Молитви у відповідь») так і не був закінчений. Письменник багато пив і 1984 року помер від алкоголізму. Очевидно, що зустріч із Перрі Смітом зламала його життя.

Погоджуючись на екранізацію «Звичайного вбивства», Трумен Капоте наполіг, щоб автори картини дотримувалися його трактування тих подій. На прохання письменника, стрічка зафільмована чорно-білою. У ній не зайняті кінозірки. Актори зовнішньо схожі на своїх прототипів. Також зауважимо, що частина зйомок проходила в тому самому будинку, де жила родина Клаттерів. На полицях залишилися їхні фотокартки…




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com