Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

22.02.2007 13:12

Релігія та кіно: філософія Мартіна Скорсезі

Мартін Скорсезі Якось Мартін Скорсезі сказав: „Все моє життя – це релігія та кінематограф”.

Він почав знімати кіно у досить юному віці. Після католицької школи вступив до Нью-Йоркського університету, де, зокрема, вивчав кіномистецтво. І вже у сімнадцять років зафільмував свою першу стрічку. А в дитинстві Скорсезі мріяв стати священиком. Із католицького світу він приніс у кінематограф теми сумління та каяття. Релігійні мотиви надто очевидні в ранніх роботах режисера.
           
Фільм „Берта за прізвиськом „Товарний вагон” Скорсезі зафільмував 1972 року. Власне, з цією стрічкою пов’язаний перший великий успіх режисера. Дія відбувається в Америці часів Великої депресії. Головні герої, у тому числі і дівчина Берта, стають грабіжниками не з власної волі. Взятися за зброю їх змусило саме життя. Тотальне безробіття і численні злочинства навколо не залишили їм вибору. Проте якщо Берта та решта її друзів ставляться до грабунку як до чогось звичайного, то героя на ім’я Білл (Великий Білл) крає сумління. Власне, він і є центральним персонажем у фільмі. Білл – комуніст, ідейний борець проти несправедливости. До зустрічі з Бертою його зброєю були страйки. Він закликав робітників до повстання, і щиро вірив, що разом, об’єднавшись, можна змінити світ. Берта звернула його на інший шлях. Разом із нею він став звичайнісіньким злочинцем. Критики вбачали в історії кохання Білла та Берти алегорію стосунків Христа й Магдалини. Натяк режисера був очевидний. У фіналі так звані стражі порядку розпинають героя Девіда Керрадіна на одному з товарних вагонів. Цей хлопець не зміг залишитися вірним самому собі. Реальність зруйнувала його ідеали. І смерть стала для нього спокутою.

Наступна стрічка Мартіна Скорсезі „Злі вулиці”, зафільмувана режисером 1973 року, простежує ту ж саму колізію – коли життя змушує героя йти проти своїх принципів... Чарлі живе у Брукліні – бідному районі Нью-Йорка, який через велику кількість італійських еміґрантів називаються „маленькою Італією”. У сімдесяті роки тут діяли свої правила, і вулиці Брукліна дійсно були злими. Чарлі пощастило трохи більше за його друзів. Він – племінник одного з місцевих босів мафії, і дядечко збирається долучити його до свого бізнесу. Проте Чарлі звиклий жити за канонами віри, і він ніяк не може визначитися між оточенням та власними принципами. Зрештою питання для нього постає ребром: хлопець має вирішити на чиєму він боці – вулиці чи церкви?

Фільм закінчується ефектною сценою стрілянини. Проте герої цього фільму обійшлися лише пораненнями. З рештою ж відступників-героїв своїх картин Мартін Скорсезі поводитиметься куди жорстокіше. Загалом, тема відступників є наскрізною у творчості режисера. Безпосередньо їй присвячені такі фільми Скорсезі, як „Остання спокуса Христа”, „Круті хлопці”, „Казино” та інші, а також остання за часом робота Скорсезі, що так і називається – „Відступники”.

ТаксистУ фільмі „Таксист”, що він приніс режисерові „Золоту пальму” Каннського фестивалю, також очевидний релігійний мотив. Герой Роберта Де Ніро, таксист Тревіс, – своєрідний хрестоносець, який береться очистити брудні вулиці нічного Нью-Йорка. Власне, Нью-Йорк очима Тревіса і є головним героєм фільму. Цей таксист бачить два обличчя міста: одне – денне, інше – нічне, і вони сильно різняться між собою. Нічний Нью-Йорк – наче темна сторона людського „я”, що воно приховує найбрутальніші людські бажання, страхи та комплекси. Тревіс помічає у цьому нічному пеклі чисту душу і вирішує її врятувати. Здається, саме місто вкладає в його руки зброю...

Цим фільмом Скорсезі закріпив за собою славу майстра жорстоких кривавих сцен. Коли режисерові зауважували щодо надмірного насилля в його фільмах, він відповідав: „У молодості я перебував під впливом християнства, католицизму, і був достатньо наївним. Дорослішаючи, я все більше заглиблювався в себе і все уважніше вдивлявся у навколишній світ. Мені все ще хочеться вірити, що всі люди навколо дуже хороші, але реальність заперечує це”. 

У героїв Скорсезі своя релігія. Вони замолюють гріхи не в церкві, не вдома, а на вулиці. Для самого ж режисера релігією став кінематограф.

Мартін Скорсезі – правдивий кіноман. Кінематограф – його велика пристрасть, якій він не зраджує вже понад півстоліття. Скорсезі не лише сам фільмує стрічки, він також виступає в якості продюсера, викладає в рідному для нього Нью-Йоркському університеті, бере активну участь в архівації та реставрації старих кінокартин, зокрема, є одним із засновників неприбуткової організації «The Film Foundation». (Так, 17 лютого на 57 Берлінському міжнародному кінофестивалі було представлено реставровану під його патронатом знамениту історичну кінофреску італійського режисера Джованні Пастроне „Кабірія” (1913-1931))... І Скорсезі подобаються різні фільми. У нього немає конкретних уподобань щодо жанру, теми чи почерку якогось одного кінематографіста. Можливо, тому він сам є дещо, сказати б, непослідовним чи несподіваним режисером. Принаймні, час від часу у Скорсезі з’являлися досить нехарактерні, як для магістрального творчого шляху цього майстра, нетипові фільми.

Аліса тут більше не живеСтрічку «Аліса тут більше не живе» Скорсезі зафільмував 1974 року. Це четверта повнометражна ігрова робота режисера, яка доволі сильно відрізняється від решти його ранніх картин. У ній ідеться про жінку, котрій після смерти чоловіка доведеться починати життя спочатку. Колись Аліса мріяла стати співачкою і, власне, до заміжжя виступала в різних клубах. А тепер вона, залишившись сама з дванадцятирічним сином, намагається випробувати свій другий шанс. За роль Аліси актриса Еллен Берстін отримала „Оскара”… У цьому фільмі нема, таких характерних для раннього Скорсезі, релігійних мотивів, немає й теми відступництва. Центральним персонажем тут виступає жінка. І жанр цієї стрічки, мабуть, ближчий до мелодрами. Проте саме Аліса започаткувала низку персонажів, які стануть характерними для фільмів зрілого Скорсезі. Це люди середнього віку, які намагаються змінити своє життя.

Певною мірою, таким є герой фільму «Скажений бик», боксер Джек Ла Мотта, що він одного дня залишив ринґ і  відкрив власний клуб, де розважав публіку анекдотами. Один із критиків влучно зауважив, що головним суперником Ла Мотти був він сам… поза боксом, тобто його запальний характер… Актор Роберт Де Ніро для цієї ролі спочатку сильно схуд, а потім активно набирав вагу, таким чином, показавши ще й фізичну зміну свого персонажа. Він також отримав „Оскара”.

Герой фільму «Король комедії» Руперт Папкін, також у виконанні Де Ніро, не бажає миритися із чинним станом речей і визнавати себе посередністю. Він хоче бути королем комедії… і бере в заручники одного відомого шоу-мена, вимагаючи в обмін на його життя можливости виступити в телевізійному шоу. І охоча до сенсацій публіка вибачає йому цей учинок. Руперт Папкін стає королем комедії, хоча і протягом одного дня.

Герой  стрічки «Після роботи», яка демонструватиметься 25 лютого в АРҐУМЕНТІ-КІНО, також переживає життєві зміни. Він несподівано для себе стає заручником нічого міста і низки дуже дивних обставин. Цю історію можна розглядати як алегорію кризи середнього віку – того стану, коли до людини приходить болісне усвідомлення конечности існування. До того ж, тут ще і суто кафкіанський сюжет про клерка середньої руки, який усе життя залежить від когось іншого…

Банди Нью-ЙоркаНу а зрілий Скорсезі – це фільм «Банди Нью-Йорка», до якого режисер ішов понад тридцяти років. Ця стрічка акумулювала основні теми його творчости й водночас започаткувала новий її етап. Тепер у фільмах Скорсезі все більше голлівудського лоску, і сам він усе відчайдушніше намагається балансувати між вимогами голлівудської системи та власним стилем. У «Бандах Нью-Йорка» Скорсезі показав народження цілої нації. Це епічна драма з величезною масовкою та неймовірною кількістю костюмів і декорацій (на італійській кіностудії «Чінечітта» для її зйомок збудували ціле місто). 2003 року стрічка була представлена в десяти номінаціях на премію „Оскар”, і… не отримала жодної золотої статуетки.

Загалом, Скорсезі не щастить в оскарівських перегонах. Безпосередньо він  претендува на головну кінонагороду Америки і світу п’ять разів, та поки що безрезультатно. Цього року Скорсезі знову в числі головних претендентів на „Оскара”. Його останній за часом фільм «Відступники» представлений у п’ятьох номінаціях, зокрема, за „найкращий фільм” та «найкращу режисуру».

Здається, у цій стрічці Скорсезі віднайшов той ідеальний кінематографічний баланс між видовищем та авторським стилем, якого він так наполегливо прагнув протягом останніх років. І режисер повернувся до характерних – для його ранньої творчости –героїв-відступників, для яких спокутою є лише смерть…

Релігія та кіно – ось, власне, на чому ґрунтується філософія Мартіна Скорсезі.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com