Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

01.03.2007 11:19

Джордж Клуні, невипадковий режисер

Джордж КлуніФільм „Сповідь небезпечної людини”, який став режисерським дебютом актора Джорджа Клуні, мав знімати інший автор. Студія розглядала кандидатури Девіда Фінчера, Брайана Сінґера та Стівена Содерберґа. Останній, давній приятель і компаньйон Джорджа Клуні, запропонував акторові самотужки поставити фільм.

Та все ж, вочевидь, Клуні став режисером цієї стрічки невипадково. У ній ідеться про телевізійну епоху шістдесятих-сімдесятих років і, зокрема, про Чака Берріса, знаменитого шоу-мена, автора кількох десятків скандально відомих розважальних телешоу. Свого часу Джордж Клуні також мріяв про телевізійну кар’єру, наслідуючи свого батька – диктора новин, але одного дня передумав і поїхав до Лос-Анджелеса за кінославою. Та саме завдяки телебаченню він став відомим у Голлівуді (йдеться про участь актора в телевізійному серіалі „Швидка допомога”, яка і зробила його світовою знаменитістю). Отже, з американською телевізією у Джорджа Клуні давні й особисті зв’язки, і його інтерес до персони Чака Берріса аж ніяк не випадковий.

Отже, сценаристом фільму виступив Чарлі Кауфман (сьогодні він – один з найкращих у Голлівуді). Зазначимо, що твори цього автора вже не вперше стають благодатним ґрунтом для режисерів-початківців. Свого часу, за сценарієм Чарлі Кауфмана дебютував у великому кіні кілпмейкер Спайк Джонзі (власне, режисер знаменитої стрічки „Бути Джоном Малковічем”).

Сповідь небезпечної людиниЯк уже йшлося про сюжет фільму „Сповідь небезпечної людини” – він показує дві різні сторони життя Чака Берріса: його діяльність як автора і ведучого розважальних телешоу, і як секретного аґента ЦРУ. Власне, йдеться про класичну для Чарлі Кауфмана тему роздвоєння особистости, або ж подвійної свідомости, яка в тій, чи тій мірі поставала чи не в усіх фільмах цього сценариста („Бути Джоном Малковічем”, „Людська натура”, „Адаптація”, „Вічне сяйво незаплямованого розуму”). Але режисер Джордж Клуні спромігся у цій стрічці на дещо більше. Окрім іншого, він переконливо відтворив телевізійну епоху на межі шістдесятих-сімдесятих років, коли естетика американського телебачення змінювалася в бік різного роду розважальних шоу, що зрештою заполонили телепростір не лише Америки, а й усього світу. І, власне, Клуні показав Чака Берріса циніком, який заради оманливої телевізійної слави продає душу дияволу. Звісно – метафорично. Буквально ж, Берріса вербує ЦРУ... Сам Джордж Клуні зіграв у фільмі саме роль вербувальника. В одному з епізодів його герой ніби ширяє над землею, що вказує на містичну складову цього образу....

Зрештою, „Сповідь небезпечної людини” є ретро-стрічкою, і Клуні як режисер проявив себе тут неабияким естетом. Він надзвичайно уважний до атрибутики тієї епохи. Його режисера – ненав’язлива, і водночас у ній відчувається стиль. 

Що й казати, продюсери не помилилися, довіривши цю роботу дебютантові Джорджу Клуні. По-перше, це мало певний фінансовий  зиск. Такі голлівудські зірки як Джулія Робертс і Дрю Беррімор погодилися зіграти у фільмі за символічну, як на їхні стандартні гонорари, платню в ім’я приятельських стосунків із Клуні. А Бред Пітт і Метт Деймон зіграли свої комео взагалі безкоштовно. По-друге ж, і найголовніше, із стрічкою „Сповідь небезпечної людини” у Голлівуді з’явився новий кінопостановник, що він є не просто хорошим майстром, а правдивим автором із власним стилем.

Джордж Клуні – аж ніяк не випадковий режисер, і він це підтвердив уже своїм наступним фільмом.

На добраніч і щастиСтрічка „На добраніч і щасти” побачила світ позаминулого року, і, окрім іншого,  отримала шість номінацій на премію „Оскар” (зокрема, за „найкращу режисуру” та „найкращий фільм”). У центрі оповіді – знов таки американське телебачення, тільки тепер – п’ятдесятих років. Історія ґрунтується на реальних фактах. Ідеться про конфлікт між  журналістом телеканалу CBS Едвардом Морроу та американським сенатором Джозефом Маккарті, сумнозвісного своїми антидемократичними методами боротьби з прибічниками комунізму. Нагадаємо, що дія точиться за часів холодної війни між Сполученими Штатами Америки й Радянським Союзом.... Едвард Морроу наважується публічно звинуватити сенатора в порушенні основ демократії, хоча й розуміє, що ця його боротьба може коштувати йому не тільки місця роботи.

Цим фільмом Джордж Клуні красномовно засвідчив свою політичну і громадянську позицію. Галдаю, стрічка не випадково з’явилася саме зараз, за часів правління Джорджа Буша-молодшого (паралелі між сенатором Маккарті і чинним президентом Америки  напрошуються самі собою, і, можливо, тому картина так і не отримала „Оскара”, хто зна...). Фінальна промова Едварда Морроу, якого блискуче зіграв актор Девід Стрезейрн, звучить як докір тим із нас сьогоднішніх, чия свідомість перебуває під впливом різного роду розважальних телешоу.

Проте фільм „На добраніч і щасти” не лише політичний. Це також надзвичайно вишукана ретро-драма. Клуні-режисер знову проявив себе філігранним стилістом і правдивим естетом. Особливе значення має чорно-біле зображення стрічки. Воно є своєрідним камертоном, який налаштовує глядача на відповідний натрій і ритм перегляду.... 

Зрештою, світове кіно знає чимало прикладів, коли талановиті актори ставали блискучими режисерами. Назвемо хоча б Орсона Веллса, Клінта Іствуда, Джона Г’юстона, Майка Ніколса... І тепер цей славетний список поповнив Джордж Клуні.

Олеся Лук’яненеко




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com