Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

06.03.2007 17:45

Рок-музика і кіно

Вечір важкого дняУ середині  шістдесятих років минулого століття рок-музика на деякий час стала основою популярної культури, змінивши у цій ролі кінематограф. Поки великі голлівудські компанії збиралися з думками, як їм перебудувати свою виробничу політику, рок-музика завойовувала молодь. Першим на кіноекрані встиг відмітитись британський гурт „Бітлз”, життя і творчість якого стали основою для повнометражної картини Річарда Лестера „Вечір важкого дня”. Це був 1964 рік. Сюжет фільму будувався навколо мандрівки музикантів, які їдуть у сусіднє місто, щоб виступити на телебаченні. Все, що стається з ними по дорозі та згодом у місті, є вмілим поєднанням художньої  вигадки з документальними кадрами. „Вечір важкого дня”, з його численними імпровізаціями та живим концертом, пов’язав рок-музику з юністю, безтурботністю та свободою.

Проте легкість та рок-н-рол навряд чи сумісні. Наступною художньою картиною,  яка пролунала на весь світ і в якій лейтмотивом звучали пісні рок-гуртів, стала стрічка Денніса Гоппера „Безпечний наїзник”. У самому розпалі молодіжних заворушень вона була  маніфестом нон-конформізму. Фільм Гоппера раз і назавжди пов’язав рок-музику з протестом. Подорож двох молодих гіпі не була такою легкою та приємною, як у молодих людей з „Бітлз”. Дорога свободи для них оберталась дорогою смерти... Гоппер створив яскравий прецедент, якому слідували інші.

Забріскі пойнтНаступного, 1970 року,  на екрани виходить стрічка Мікельанджело Антоніоні „Забріскі пойнт”, де головна героїня, з того самого покоління гіпі, підриває поглядом   ненависний їй осередок капіталізму. Багаточисленні вибухи у фіналі картини  супроводжувала психоделічна музика гурту „Пінк Флойд”, яка надзвичайно посилювала ефект. Антоніоні вдалось створити незабутні кадри, в яких руйнування стає основою світобачення цілого покоління.

Кіно швидко адаптується до рок-культури. Молодіжний протест стає  ласим шматком для ділків. Багато традиційних жанрів отримують префікс „рок”, скажімо, опера.  Одна із сенсацій кінематографа сімдесятих – екранізація рок-опери Ендрю Ллойда Вебера „Ісус Христос – суперзірка”. 1973 року її  здійснив кінорежисер Норман Джуїсон. Попри всю умовність дійства, у Джуїсона вийшло по-своєму переконливе видовище. Історію розп’яття Христа він розповідає в театральних декораціях, розміщених посеред цілком „біблійної” пустелі, куди приїжджає на репетицію театральна трупа. Таким чином була збережена основа рок-культури, яка почасти спиралась та традиції стихійно сформованих комун гіпі та численних аматорських театральних колективів.

Ще один спосіб розповісти про рок-музику – зафільмувати біографію знаменитого музиканта. Класичним зразком тут залишається „Дорз„ Олівера Стоуна. Зрештою, режисер знімав, сказати б, поетичну біографію Джіма Моррісона. Ми бачимо світ його очима,  тому „Дорз” є радше спробою розповісти про внутрішній світ Моррісона, ніж викласти його послідовну біографію. І в картині „Дорз” рок-музика стає синонімом самознищення. Джім Моррісон, який весь час рухався за велінням свого серця, врешті-решт, зумів прожити життя яскраво і померти молодим. 

Стрічка Волтера Гілла „Вулиці у вогні” розвивається у річищі подібного кіна. Рок-музика тут також – символ молодости, протесту і насильства. Присутня у фільмі й молода співачка, і банда мотоциклістів, яка її викрадає. Зрештою, головний конфлікт може бути витлумачений як боротьба за пісню. Слід відібрати її у поганих хлопців і повернути хорошим. Рок-н-рол не помре ніколи!




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com