Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

13.03.2007 15:22

Марлен Дітріх – „блакитний янгол смерти”

Марлен Дітріх Альфред Гічкок після зйомок картини «Страх сцени» про Марлен Дітріх сказав так: «Міс Дітріх – професійна акторка, професійний оператор, художник, редактор, композитор, ґример, продюсер, перукар і дизайнер костюмів. А ще вона – професійний режисер». Це сентенція 1950 року, коли за плечима актриси було вже три десятки фільмів і світова слава. Слова Гічкока досить точно описують феномен Марлен Дітріх. З одно боку – це універсальність обдаровання, з іншого ж – певна штучність екранного образу, створеного зусиллями численних фахівців, яким вона не поступалась компетентністю.

Світова слава прийшла до Дітріх у картинах Джозефа фон Штернберґа – голлівудського кінорежисера, уродженця Відня. До її появи у славетному «Блакитному янголі» 1930 року, вона встигла зафільмуватись у доброму десятку картин, як правило, граючи другорядних персонажів. Роль Лоли-Лоли також мала б відтіняти іншу – ту, що виконав Еміль Яннінґс – один з найтитулованіших акторів свого часу. Сталося, щоправда, навпаки. Її Лола-Лола полонила спочатку Берлін, а потім Європу та Америку.

Співачка кабаре стала візитівкою Марлен Дітріх на багато років, можливо, і на все життя. Вона зіграла „фатальну жінку”, яка легко розпоряджається чужим життям,  залишаючись байдужою. Знаменита пісня Лоли «Закохуючись знову» стала своєрідним гімном вільного та водночас непостійного  кохання.

Блакитний янголПісля успіху «Блакитного янгола» фон Штернберґ забирає Марлен Дітріх до Голлівуду, де разом вони роблять іще шість  картин. Одна з найвідоміших  – «Червона імператриця», в основі якої життя Єкатєріни Другої... І саме на картинах Штернберґа остаточно сформувався екранний образ  Марлен Дітріх. Насамперед, це була візуальна метаморфоза. Дітріх помітно схудла, їй змінили лінію брів, проте найсуттєвіші речі були пов’язані з принципами освітлення на знімальному майданчику. Щоб обличчя актриси набуло благородних рис, фон Штернберґ подавав світло зверху, затінюючи щоки й виділяючи вилиці. Так «волохата картоплина», як сама себе називала Марлен Дітріх, перетворилася на кінобогиню. Зрештою, її екранна російська імператриця стала ще одним різновидом Лоли-Лоли – на перший план вийшли любовні пригоди і вбрання, яке актриса змінювали чи не щосцени.

Після кількох касових невдач тандем Дітріх-Штенберґ розпався. Актриса подумувала покинути кіно. Її тріумфальне повернення відбулося 1939 року в картині Джорджа Маршалла «Дестрі знову в сідлі». Це іронійний вестерн, де Марлен Дітріх зіграла співачку Френчі, яка разом із компанією шулерів оббирає місцевих фермерів. Щоб зупинити беззаконня, до містечка приїздить новий заступник шерифа Дестрі, котрого всі спочатку сприймають досить скептично.

Марлен Дітріх, дотримуючись усталеного образу співачки кабаре, яка багатьма сприймалося як символ повії, вносить до арсеналу своїх виражальних засобів ще й відверто комедійні обертони – її Френчі готова відстоювати свою честь кулаками. Власне, оця, сказати б, мобільність героїні і зробила її надзвичайно популярною серед глядачів, а коли наприкінці картини Френчі помирає, затуляючи від кулі коханого чоловіка, її образ набуває чи не трагедійних висот.

У сорокових-п’ятдесятих роках актриса все менше з’являється на кіноекранах. Свій час вона розподіляє між сценічними виступами й бурхливим особистим життям. Проте 1958 року вона фільмується у картині свого друга Біллі Вайлдлера «Свідок обвинувачення». Стрічка обіграла чи не всі стереотипи, які сформувались навколо образу Марлен Дітріх. Акторка зіграла німецьку еміґрантку Крістіну Воль, чоловіка якої звинувачують у вбивстві. Спочатку її героїня виглядає як типова маніпуляторка чоловіками – холодна і байдужа особа, що ладна відстоювати тільки власні інтереси. Згодом виявляється, що це була тільки маска, бо саме таким чином Крістіна і змогла врятувати свого чоловіка від смертного вироку. Стрімка розв’язка стрічки дозволила Марлен Дітріх проявити свій драматичний талант і знову піднести створений нею образ на вершини трагедії.
 
«Печать зла»/Touch of  Evil (1958) Орсона Веллса стала ще однією підсумковою картиною Марлен Дітріх кінця п’ятдесятих. Власне, цим фільмом багато що закривалось: це була остання помітна робота Орсона Веллса в Голлівуді, остання картина класичної епохи «фільму нуар», остання стрічка, де Марлен Дітріх обігрувала свій екранний образ фатальної жінки. Цього разу її героїня підкреслено статична. Вона лишень спостерігає за подіями, водночас застерігаючи головного героя від фатальних учинків. У «Печаті зла» блакитний янгол Марлен Дітріх остаточно перетворився на чорного янгола смерти.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com