Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


аренда холодильных складов в России

Арґумент-Кіно

19.04.2007 11:16

Міфи Спартака

СпартакПостать Спартака давно вже стала леґендарною – це засвідчує той простий факт, що і через дві тисячі років про нього згадують, його іменем спекулюють, про його діяння  сперечаються. І не тільки професійні історики. Ім’я Спартака для суспільної свідомости давно вже є символом чогось однозначно героїчного – чого тільки варті численні спортивні клуби, названі іменем ватажка давньоримського повстання рабів. 

Однак, Спартак як історична постать істотно відрізняється від міфу про Спартака. В Радянському Союзі (й назагал – у Європі) Спартак, насамперед завдяки романові італійця Рафаелло Джованьйолі, став символом визвольної боротьби – причому і класової, і національної водночас. Мовляв, Спартак боровся проти рабства й за визволення Фракії з-під влади Рима. Сучасні історики  дотримуються іншої версії. Вільний від народження, вояк римської армії Спартак відмовився воювати проти своїх земляків фракійців і за це був проданий у рабство. Його змусили стати ґладіатором. Подальші події – повстання,  головні битви, пересування повстанців Італією, загибель Спартака – загалом не відрізняються від описаного у художній літературі. Головні розходження тут – у мотивації багатьох учинків Спартака, про які історикам нічого достеменно невідомо. Звідси – численні міфи.

У Сполучених Штатах Спартак став символом демократичних і навіть ліберальних ідей. Роман про цього героя 1952 року видав американський письменник Говард Фаст. Фаст був членом американської комуністичної партії від 1944-го до 1957-го року. Він співчував Радянському Союзу і 1952-го навіть став лавреатом Сталінської премії. Розчарування радянськими реаліями прийде пізніше, а поки молодий комуніст (до речі, виходець із бідної єврейської родини, яка колись еміґрувала до Америки з українського Фастова)  щиро співчуває ідеям соціальної справедливости. 

І коли наприкінці п’ятдесятих років голлівудська зірка Керк Даґлес захотів екранізувати роман Говарда Фаста, то насамперед звернувся до автора. Даґлес отримав сценарій, який не піддавався перенесенню на екран. Текст складався із суцільних діалогів та монологів переважно ідейного змісту. Фастобмежився деклараціями та уник драматургії. Зрештою, сценарій написав Далтон Трамбо – ще один голлівудський лівий, один із тих, що входили до так званої „голлівудської десятки”. Це були  кінематографісти, яким комісія з розслідування антиамериканської діяльности через політичні переконання заборонила працювати за фахом. Трамбо по-своєму подивився на постать Спартака. Для нього важливішою за ватажка повсталих рабів став його супротивник Красс, у якому Трамбо побачив прообраз ненависного йому представника американського військово-промислового комплексу. Трамбо писав не про давній Рим, а про сучасну йому Америку. Своєю чергою, продюсер картини та виконавець головної ролі Керк Даґлес розгледів  у діяннях Спартака паралелі з учинками Мойсея. За свідченнями біографів, відомий сіоніст  Даґлес у картині хотів втілити формулу „відпусти народ мій”, яка стосувалася більше ізраїльської історії, ніж повстання давньоримських рабів. Частково йому це вдалося, особливо у сценах просування повсталих рабів Італією, де переважають не військові звитяги, а цілком мирні події, на зразок ведення господарства та народження дітей.
Крім того, Даґлес перетворив свого героя на майже святого, що не відповідало історичній правді – Спартак був досить жорстоким воєначальником.

Врешті-решт, для розуміння стрічки важливим є ще й погляд на ситуацію режисера-постановника картини Стенлі Кубріка, якого було запрошено у проект Керком Даґлесом. Втім, Кубрік не став виконавцем чужої волі, і в „Спартаку” виразно відчутний почерк великого кінорежисера. Кубрік тяжів до епосу. Йому подобались панорамні зйомки. Особливо – вкрите хмарами небо, яке прославить режисера у фільмі „Баррі Ліндон”.  Водночас Кубрік майже ніколи не випускав із поля зору головного героя. Таким чином пейзаж у його картині виявляється максимально „олюдненим”, навіть символічним, чого не було у голлівудських блокбастерах п’ятдесятих років. Ще одна новація Кубріка – робота з акторами Лоуренсом Олів’є, Пітером Устіновим та Чарлзом Лаутоном. На відміну від американця Даґлеса, вони представляли британську акторську школу з її психологізмом і схильністю до нюансування почуттів. І це також відрізняло „Спартака” від багатьох тодішніх стрічок. Вийшло те, що вийшло – тригодинна фреска про суперечливого героя античности, що зафільмована кількома суперечливими, але дуже талановитими кінематографістами. Сьогодні це правдива класика.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com