Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

31.05.2007 16:53

Кіно про малярство з місією і без...

Художники в сучасній культурі посідають особливе  місце. З ними пов’язується образ творця, який має стосунок до надзвичайних, недоступних усім іншим сфер.

Художник володіє усім – навіть пророцтвом. Він бачить більше за звичайних людей. Таким зробив свого героя Андрєй Тарковский у картині „Андрєй Рубльов”. Тарковський писав: „Ми не фільмуватимемо картину в біографічному чи історичному жанрі. Ми хочемо дослідити характер поетичного дару великого російського живописця. Нас також цікавить аналіз душевного стану і громадянських почуттів художника, який творить моральні цінності величезного значення”. Вершиною творіння Андрєя Рубльова, на думку Тарковського, була „Трійця”. У ній проявилась народна туга за братерством у час диких міжусобиць і татарського іга. Свідомо чи ні, але Тарковський співвідносив себе з Рубльовим, звідси й надзвичайна увага до переживань художника, і бажання передати найменші порухи його душі.

Зрештою, „Андрєй Рубльов” – радше виняток у кінематографі. Частіше життя художника на екрані позбавлене місіанства. Воно залишається поза увагою режисера, як от у стрічці Александра Корди „Рембрандт”. Акцентована на особистому житті, картина подає Рембрандта як життєлюбця, який  водночас не поступався своїми творчими уподобаннями. Зіграний  Чарлзом Лоутоном  Рембрандт проживає своє довге  життя на власний розсуд, щоб наприкінці, зрештою, сказати: „Все на світі марнота-марнот”.

Недооцінений сучасниками, Рембрандт у зображенні Александра Корди постав пересічною людиною – як на теперішнє бачення. Звичайно, він порушував певні уявлення його сучасників про мораль, він писав картини, які здебільшого не мали миттєвого успіху, проте він був традиційним малярем, зовсім не схожим на художників двадцятого століття. Можливо тому, що модерні митці зруйнували сам образ малярства як високого мистецтва. Один із таких – американець Джексон Поллок.

1947 року художник винаходить нову техніку малярства, яку називає – «техніка, що ллється».  Поллок використовує величезні полотна, які здебільшого розміщує на підлозі. Найчастіше художник просто розбризкує фарбу на полотно, не торкаючись його пензлем. Він  пише картину з чотирьох боків і патьоки фарби на полотні зумовлені рухом його тіла. Таким чином маляр ніби опиняється всередині картини і його творіння відображає його самого як цілісний тілесний об’єкт. Критики писали, що рухи Поллока навколо полотна – це рухи звільнення від політичних, естетичних та моральних цінностей. Таким чином свобода художника стала абсолютною.

Більше того, сучасний художник не може бути звичайним обивателем, який веде здоровий спосіб життя у колі власної родини. Він бунтар, життя якого – самознищення.
Так сталося зі ще одним сучасним малярем – Енді Ворголом. Один із творців та символів популярної культури двадцятого століття, Енді Воргол не робив різниці між естетичним об’єктом та побутовим предметом. Його ідеалом була всезагальна каталогізація. А ще Воргол казав: „Кожен американець стане знаменитим, нехай і на п’ятнадцять хвилин”. Зрештою, слова художника стали пророчими. Третього липня 1968 року  радикальна феміністка Валері Соланас здійснила замах на митця. Соланас звинуватила Воргола в тому, що він мав надто великий вплив на її життя. У постаті Енді Воргола художник двадцятого століття досяг свого апогею, бо зумів власне життя перетворити на твір мистецтва.

А одним із перших митців нового століття був Амадео Модільяні. Суперник, а згодом друг Пікассо, він утілював собою бунтарство не тільки в мистецтві, але і в приватному житті. Він був одним із перших, хто перетворив нонконформізм на естетичну позицію. Картина Міка Девіса „Модільяні” розповідає і про особисте життя, і про творчість знаменитого маляра. Мова у стрічці ведеться від імени Жанни Ебютер – співмешканки художника та матері його доньки. Ми бачимо життя й творіння художника очима закоханої жінки. Цей погляд прискіпливий і водночас сповнений співчуття. Зрештою, це не найгірша точка зору на художника. Не кожен сучасний митець заслуговує на подібне.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com