13.06.2007 17:25

Дженніфер Коннеллі – „Темна зірка” Голлівуду

Актриса Дженніфер Коннеллі досьогодні залишається „темною зіркою" Голлівуду, незважаючи на „Оскара” та  ролі у престижних кінопроектах. Акторка так і не ввійшла  до переліку голлівудських лицедіїв, за якими полюють папараці і які здатні своєю лишень присутністю в кадрі принести картині фінансовий успіх. Причина, можливо, в характері актриси, який відзначається стриманістю і навіть замкненістю. Проте саме в цій „невисвітленості”, „темноті” , таємничості і схована  чарівність Дженніфер Коннеллі.

Акторка  дебютувала у Серджо Леоне – це була перша спроба уславленого кінорежисера працювати з дітьми й одразу його велика удача. Коннеллі зіграла Дебору – єврейську дівчинку, яка відрізняється від оточуючих амбітністю. Дебора мріє стати танцівницею та вирватися з бідного кварталу. Перед Дженніфер стояло складне завдання – вона повинна була зіграти дитинство героїні, яка згодом стане фатальною жінкою для двох чоловіків. В юної акторки усе вийшло, і багато хто з критиків появу Коннеллі назвав „дебютом десятиліття”.

Втім, подальшого розвитку кар’єри довелось чекати досить довго. Впродовж дев’яностих ім’я  Дженніфер Коннеллі найчастіше пов’язане з малобюджетним кінематографом. Вона часто фільмується за кордоном, зокрема, у Японії. В центр усезагальної уваги акторка потрапляє наприкінці дев’яностих. Одна з картин того часу – „Темне місто” режисера Алекса Прояса стала певною ілюстрацією до реального статусу Коннеллі. У фільмі йдеться про расу чужопланетян, яка вимирає. Щоб урятувати себе, прибульці намагаються  зрозуміти людську душу, а для цього щоночі змінюють жителям міста пам’ять. У Коннеллі роль дружини головного героя, який здатен протистояти чужопланетянам.  Актриса надзвичайно пасувала до фільму. Вона ідеально вписалася в образ жінки, яка насправді не знає, хто вона насправді. 

Фільм „Темне місто”, до певної міри, визначив екранний імідж актриси на кілька років наперед. А картина „Реквієм за мрією” Даррена Аронофські продемонструвала мужність актриси, її здатність до  найрадикальніших перевтілень. У картині  її героїня – Маріон Сільвер – наркоманка, яка  ніяк не може позбутися своєї залежности. Робота з Аронофські стала для актриси непростим випробовуванням, бо йшлося про хімічну залежність, яка вимагає своєрідної пластики. Потрібно було перевтілитися в одержиму наркоманку, яка готова на все заради чергової дози. І знову у Дженніфер усе вийшло. Можливо, завдяки тому, що актриса не намагалась пояснити мотиви своїх учинків – дії говорили самі за себе.

А вже роль дружини божевільного професора Джона Неша у фільмі „Ігри розуму” принесла Дженніфер Коннеллі „Оскара”. Актрисі слід було показати трансформацію своєї героїні: від легковажної студентки – до зрілої жінки, яка змогла змиритися з хворобою чоловіка й підтримати його у найважчі часи. У картині, більшість подій якої розгортаються у свідомості шизофреніка, потрібно було знайти своєрідну противагу  численним маренням хворого Джона Неша. Такою противагою і стала Алісія Неш – героїня Дженніфер Коннеллі. Актриса казала, що цей персонаж став для неї щасливим білетом і тепер вона ще прискіпливіше ставитиметься до вибору ролей. Втім, робота в „Іграх розуму” кардинально не змінила екранного образу актриси. Їй досьогодні не вдалося зіграти в комедії, про що актриса мріє усе життя.
 
Слід згадати про ще одну, без перебільшення, видатну роль Коннеллі. У фільмі Вадима Перельмана „Дім з піску і  туману” акторка зіграла Кеті – звичайну прибиральницю, яка за борги перед державою втрачає свій будинок. Проте Перельман створив картину не про соціальні проблеми, а про людські стосунки. І якщо Кеті втратила дім, то полковник Беграмі та його родина – його знайшли. „Дім з піску і туману” став історією про неможливість простих рішень. Про недопустимість насильства та про людську солідарність, яка, зрештою, має побороти жадобу. Кеті у виконанні Коннеллі стає своєрідним провідником у фільмі Вадима Перельмана; саме через її образ режисер показує моральну трансформацію – від ненависти до розуміння, від ксенофобії – до співчуття.

У картині Еда Герріса „Поллок” Дженніфер Коннеллі зіграла коханку головного героя, власне, його останнє земне захоплення. В актриси тут кілька епізодів, можливо, не дуже виразних, проте надзвичайно важливих. Поява у кадрі героїні Коннеллі символізує незворотність у житті Поллока. Ніби загіпнотизований, він чинить дії, які стають незворотними і для нього, і для багатьох людей з його оточення. Втім, не будемо розкривати сюжетні перипетії картини. Її варто переглянути. Скажемо тільки, що Дженніфер Коннелі надасть фіналові стрічки таємниці, яка так і залишиться нерозкритою. Що тут скажеш –„темна зірка” Голлівуду!