Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

10.10.2007 18:24

Ліліана Кавані – адвокат потаємного

more.jpgЯкби темним силам, які неодмінно присутні  в кожному людському «я», знадобився б адвокат, напевно, найкращою кандидатурою була б Ліліана Кавані. Ця режисерка надає перевагу контроверсійним, ризикованим темам, і тому її фільми чіпляють за живе. Їх навіть можна назвати небезпечними. Адже, досліджуючи людську природу на зламі різних історичних епох, Кавані часто доходить провокаційних висновків.

Власне, вона діє як правдивий адвокат – намагається якщо не виправдати, то принаймні зрозуміти своїх неоднозначних героїв. «Найжахливіше у скоєнні злочину те, як швидко він забувається», – каже головний герой фільму «Гра Ріплі». Цей псевдоаристократ випробовує одного хлопця на стійкість перед спокусою вбивства  заради легкої наживи. Той хлопець мав необережність образити Тома Ріплі. Отже, спокушання вбивством є помстою Ріплі, яка несподівано набуває ознак іншого конфлікту . Ліліана Кавані не говорить прямо про те, що Ріплі закохується в суб’єкта свої хитрої гри. Але, вочевидь, у ньому зароджуються садомазохістичні почуття, на кшталт тих, що зазвичай кат відчуває до своєї жертви. Саме тому в найскрутніший для Джонатана час Ріплі не дає йому загинути. Так само і Джонатан потрібної миті рятує життя Ріплі,  із пристрастю коханця приймаючи на себе його кулю…  Втім, може бути кілька пояснень  учинкові Джонатана. Наприклад, пожертвувавши своїм життям, він тим самим спокутував пролиту ним кров. Але Лілана Кавані, як завжди, уникає прямих відповідей.

Конфлікт ката і жертви є знаковим для творчости цієї режисерки. Власне, фільм  «Нічний портьє», один із найвідоміших у її доробку, торкається саме цієї теми. Як уже було зазначено, це історія кохання німецького офіцера до бранки концтабору, що воно мало місце під час Другої світової війни і потім із новою силою спалахнуло вже в повоєнній Європі. Режисерка акцентує на сексуальному аспекті стосунків героїв. Таким є її поступ до пізнання несвідомого, аби глибше зрозуміти природу злочину загалом і фашизму, зокрема. Фільм викликав бурю запеклих суперечок, що вони не вщухають по сьогодні. В одній із найвідоміших його сцен напівоголена героїня Шарлотт Ремплінґ  співає перед німецькими офіцерами. По завершенню цього сюрреалістичного номеру, її коханець (у виконанні Дірка Боґарда) дарує своїй бранці відтяту голову найзлішого її ката. «У нашому світ править не доброчинність, а злочин» – каже Кавані, цитуючи свого улюбленого письменника Маркіза Де Сада...

Утім, не слід думати, що режисерку цікавлять виключно злочин та злочинці. В її доробку є фільм, у якому, навпаки, досліджується природа доброчинности. Йдеться про стрічку «Франциск», головним героєм якого є Франциск Ассізський – канонізований католицькою церквою святий , засновник  францисканського ордену. Він відмовився від родинного спадку, роздав усе своє майно бідним і став жебраком, закликаючи людей наслідувати його приклад. Він вважав, що лише в такій спосіб можна пізнати  Бога… Прикметним є те, що Ліліана Кавані вже не вперше звертається до постаті цього святого. Один із її ранніх ігрових фільмів (а режисерка довгий час працювала в документалістиці, зокрема, створила кілька фільмів про фашизм та сталінізм) також був присвячений постаті Франциска Ассізського. У стрічці ж 1989 року головну роль грає Мікі Рурк. Власне, вибір цього актора і є найбільшою провокацією Кавані…

Людська природа приховує в собі багато таємниць і є абсолютно непередбачуваною. Все залежить від часу та обставин, у яких перебуває людина. Ось, власне, головний постулат творчости Кавані. Фільм «Шкура», який з деякими поправками можна назвати автобіографічним, красномовно це підтверджує. Дія точиться в Італії наприкінці Другої світової війни, коли вже був поборений італійський фашизм, і в країну прийшли американські військові. Режисерка каже, що добре пам’ятає ті часи. Отже, вона спробувала відтворити також і власний досвід. Втім, літературною основою стрічки став однойменний роман італійського письменника Курціо Малапарте (справжнє ім’я – Курт Зукерт), який свого часу був прибічником фашизму, але швидко розчарувався у війні і став запеклим антимілітаристом. Власне, у фільмі постає конфлікт двох протилежних сил – переможців і переможених, і звідси заплутаний клубок рефлексій, принижень та одвертих знущань….

Сьогодні ж в АРҐУМЕНТ-КІНО «Берлінський роман» – остання частина «німецької трилогії» Ліліани Кавані, що її було розпочато фільмом «Нічний портьє», а другою частиною стала стрічка «По інший бік добра та зла». І це черговий поступ режисерки до пізнання темних сторін несвідомого «Я», що воно дорогого коштуватиме її героям. Тільки тепер підкреслено еротичні стосунки двох жінок є своєрідною формою протесту проти фашистського режиму. У своєму коханні вони, сказати б, заново пізнають себе, отримують новий вимір свободи, але дуже швидко втрачають контроль… Людина здатна до найнесподіваніших вчинків, тож краще себе не виправдовувати  – здається, резюмує режисерка. І в цьому криється найбільша небезпека її фільмів.

Олеся Лук’яненеко




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com