Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

30.01.2008 22:24

Семюел Фуллер – ґуру майстрів французької „нової хвилі”

more.jpg Американський режисер Семюел Фуллер мало відомий у нашій країні, хіба що в середовищі затятих кінолюбів та кінознавців. У Голлівуді, де Фуллер пропрацював більшу частину свого життя, він також ніколи не був режисером №1, сказати б, не належав до „першої категорії”. Вважалося, що Фуллер знімає добротне жанрове кіно й не більше.

Ця недооцінка режисерської майстерности Фуллера на його ж батьківщині передусім була обумовлена політичними причинами. Для Америки часів холодної війни він був надто провокаційним, надто чесним та надто одвертим постановником, який не хотів іти на жодні компроміси. Втім, детальніше про це дещо згодом...

Поки що ж  хотілося б іще раз наголосити: одними із перших, хто віддав належне цьому режисерові, були кінематографісти французької  „нової хвилі”. В їхньому інтелектуальному середовищі існував навіть певний культ Фуллера. Вони цитували його фільми у своїх стрічках, або ж запрошували до участи самого постановника, наприклад, зіграти якусь невеличку роль.

Вочевидь, французам імпонувала динамічність Фуллерових картин, їхня простота й виразна емоційність. І, зрештою, була виведена ціла формула кіна за Семюелем Фуллером, що її режисер сам і виголосив у фільмі Жана-Люка Ґодара „Безумний П’єро”.

Жан-Люк Ґодар належить до найбільших шанувальників творчости Фуллера. Загалом, цей режисер є великим знавцем кіна, який не уникав можливости процитувати той чи той фільм, не останньою чергою – і з Фуллерової спадщини.

Так, у стрічці  „На останньому подиху” можна упізнати цитату з фільму Семюела Фуллера „Сорок рушниць”. Ідеться про епізод, коли актриса намагається повісити плакат-репродукцію картини Ренуара. Дівчина  почергово приміряє його на різні стіни і, зрештою, згортає його в трубочку, крізь яку дивиться на Мішеля. Сцена закінчується поцілунком героїв.

А тепер згадаємо фільм „Сорок рушниць”. Майже та сама сцена, хіба що без репродукції Ренуара. І тут чоловік дивиться на жінку крізь дуло рушниці. Ґодар пояснював, що він, цитуючи цей епізод (а також епізоди інших стрічок), хотів підкреслити своє захоплення так званим „чорним фільмом”. І хоча „Сорок рушниць”, за визначенням, є вестерном – дія картини точиться саме на Дикому Заході, – вона, безумовно, має питомі ознаки „нуару”. Передусім, це стосується жіночих образів. Жінки тут є спокусницями, які загрожують чоловікам загибеллю....

Фуллер – не з числа тих, хто у своїх стрічках ладен згладжувати конфлікти і створювати красиві гепі-енди. Він умів уразити глядача несподіваними, жорстокими сценами, якою, наприклад, є кульмінація „Сорока рушниць”....

І одразу й не визначиш, хто з його героїв позитивний, а хто – неґативний персонаж. І, власне, поділ на добро та зло є дуже умовним у фільмах Фуллера.

Сьогодні це є очевидним –  режисер, сценарист і продюсер Семюел Фуллер був надто „незручною” постаттю для Сполучених Штатів Америки часів холодної війни. Він надто сміливо висміював будь-яку ідеологію. Й американська лицемірність була його улюбленою мішенню.

Так, головний герой стрічки "Крадіжка на Південній вулиці”, дія якої точиться часів холодної війни, заперечує будь-які цінності, у тому числі, й патріотизм. Він – цінник, що ладен грати на будь-чиєму боці. Хлопець каже своїм переслідувачам: „Не розмахуйте переді мною своїм чортовим прапором”. Щоправда, слово „чортовий” було вирізане з фільму... 

Семюел Фуллер знайшов свою нішу. Він знімав фільми категорії „Б” та жанрові стрічки. Коли ж стара голлівудська система почала занепадати, він фільмував малобюджетні й незалежні картини. У нього не було ні грошей, ні кінозірок. Лише скромні декорації. Втім, навіть у таких умовах жорстких обмежень Фуллер створив правдивий шедевр – стрічку „Шоковий коридор”.

Головний герой, журналіст Джонні Берретт, вдає із себе божевільного, щоб розкрити злочин у психіатричній лікарні. Йому кортіло отримати Пулітцерівську премію, але натомість сам утратив розум.

У цій стрічці використано багато матеріалу, сказати б, із перших шпальт тогочасних американських газет: божевільні, жертви параної часів холодної війни та південноамериканського расизму. Тут представлені чи не всі види американського безумства. Отже, метафора здається очевидною. На думку Фуллера, Америка перетворилася на божевільню...

Фільм „Шоковий коридор” свого часу став справжньою подією. Він поцінований видатними кінематографістами, які не оминали нагоди виказати своє захоплення цим твором.

Так, у картині Бернардо Бертолуччі „Мрійники” – де режисер спробував відтворити атмосферу Парижа часів, коли, власне, й розквітала французька „нова хвиля” – герої переглядають у кінотеатрі стрічку „Шоковий коридор”. Вони зізнаються, образи цього фільму впливають найсильніше…

3 лютого в АРҐУМЕНТІ-КІНО демонструватиметься „Велика червона одиниця” Семюела Фуллера. Стрічку було знято, коли „холодна війна” вже залишилася в минулому. І режисер міг дозволити собі бути максимально чесним і розповісти правдиву історію про безглуздість будь-якої війни. В одному із героїв угадується сам режисер. Звісно, це той, хто ані на хвильку не виймає з рота сиґари....

Олеся Лук’яненеко




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com