Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

17.03.2008 16:22

Кевін Сміт – брудні слова та чиста душа

more.jpgКевін Сміт – кінематографічна ікона так званого покоління Х – і він не є єдиний у цьому пантеоні. Крім нього можна назвати імена Квентіна Тарантіно й Роберта Родріґеса. Усі ці хлопці прийшли до кіна на початку дев’яностих, здебільшого через кіностудію Miramax. І всі вони за матеріал брали американську масову культуру, послідовно переосмислюючи головні її постулати і руйнуючи табу.

Повнометражним дебютом Кевіна Сміта стали «Клерки» – зафільмована за 27 тисяч долярів картина про один день із життя продавців універсальної крамниці з Нью-Джерсі.  Картина створена у тому самому закладі, де працював сам Кевін Сміт. Фільмували стрічку з дозволу адміністрації вночі, на чорно-білу шістнадцятиміліметрову плівку. У картині брали участь друзі та родичі Кевіна Сміта, а сам сюжет фільму складається з кількох доволі розрізнених фраґментів із життя магазинних клерків Рендала й Данте і численних відвідувачів.

Саме «Клерки» лягли в основу канону Кевіна Сміта. Стрічка прикметна насамперед головними героями, які переходитимуть із картини в картину. Крім Рендала і Данте, це також продавці «травки» Джей і Мовчазний Боб – останнього, до слова, зіграв сам Сміт.  У „Клерках” кристалізувався кінематографічний стиль режисера, що передбачає сценарій із гострими й навіть непристойними діалогами, через які, однак, проступають важливі світоглядні проблеми.

1995 року на студії Universal Кевін Сміт фільмує «Тусовщиків із супермаркету», де  об’єднує вже знайомих героїв із новими персонажами, додаючи до цього безліч цитат зі своїх улюблених кінострічок і коміксів.

В основі сюжету «Тусовщиків»  – любовні стосунки двох пар молодих людей, які сваряться зранку, аби помиритися увечері. Дія картини цього разу відбувається у величезному торговельному центрі, де головні герої проводять увесь свій час.

 У «Тусовщиках» уперше з’явилися, аби потім стати постійними, Бен Еффлек та Джейсон Лі – актори, чиї персонажі зіграли ключову роль у кінематографі Кевіна Сміта. Джейсон Лі навіть став кумом Сміта. Ця подробиця не буде зайвою, бо режисер звик працювати в оточенні давніх друзів та родичів – так виявляється його вірність обраному шляху.  

1997 року режисер створює на Miramax’і «Наздоганяючи Емі» – ще одну любовну історію, в основі якої стосунки Кевіна Сміта з акторкою Джої Лі Едамс, яка й зіграла у стрічці головну жіночу роль. На відміну від попередніх картин Сміта, тут менше дійових осіб і дія обертається здебільшого навколо однієї пари закоханих.

Взагалі, любовна лінія – неодмінна складова його кінематографа. І Сміт в усіх своїх картинах примудряється фільмувати супутниць життя – теперішніх та колишніх. У картині „Наздоганяючи Емі» надзвичайно багато місця присвячено коміксам – ще одній пристрасті Сміта. Проте тут також звучить важлива для режисера тема упослідженої  чоловічої гідности, яка не дає його героям знайти особисте щастя. 

Ревний католик, 1999 року Кевін Сміт створює «Догму» – найсуперечливішу свою стрічку, яка мала неоднозначний поголос в Америці. Ще задовго до «Коду Да Вінчі»  Кевін Сміт переніс на екран єретичні і навіть богохульні речі, розповідаючи про спадкоємців чорношкірого Ісуса Христа, невизнаного тринадцятого апостола та Бога-жінку.

Майстерно написана й поставлена, «Доґма» дала можливість Сміту заявити про себе як про серйозного художника, який розвиває традиції класичного мистецтва, з їх неодмінним обговоренням теми віри та спасіння. Інша річ, що для цього він обирає нетрадиційні  художні засоби, включаючи і головних героїв. У релігійній драмі кінця двадцятого століття пророками стають наркодилери, а спадкоємиця Христа виявляється працівником абортарію. Але такий постмодерний ухил не завадив Смітові зробити картину по-справжньому релігійною, наповнив її відчуттями правдивої віри та відчаю, гріха і розплати за нього. Фінальний епізод біля церкви – унікальний за своїм пафосом зразок християнського каяття, і водночас – це фактично єдиний приклад у кіні, коли людина отримує від Бога відповідь на свої запитання. І попри усю іронію, яку може викликати такий пафос, «Доґма» Кевіна Сміта – це непересічна спроба християнина узгодити свою віру із сучасним світом.

За кілька тижнів до 11 вересня 2001 року на екрани виходить одна з найбільш відомих та резонансних картин режисера – «Джей і Мовчазний Боб завдають удару у відповідь». Стрічка звершувала собою перший період творчости Сміта і була спробою назавжди попрощатися з Джеєм та Мовчазним Бобом – найпопулярнішими фігурами його канону.

В основі фільму – спроби двох недоумкуватих наркодилерів зірвати зйомки картини, яка створюється за коміксами про них. Як завше у Сміта, легковажний сюжет приховує за собою серйозний зміст, бо Джей і Мовчазний Боб – ніщо інше, як сучасні Дон Кіхот і Санчо Панса, які вирушають у справжнісінький хрестовий похід, аби врятувати «своє добре ім’я». По дорозі лицар знаходить свою даму серця, якій присвячує усі свої подвиги.

Стрічка «Джей і Мовчазний Боб завдають удару у відповідь» стала найбільш сінефільською серед робіт Сміта. Кожен кадр, кожна репліка фільму відсилає глядача до кінокартин минулого та сучасного. Власне, саме ця картина може цілком ілюструвати феномен Кевіна Сміта – сценариста, режисера і героя нашого часу. 

Твердо вирішивши попрощатись із минулим, 2004 року Сміт випускає мелодраму  «Дівчина з Нью-Джерсі». Це любовна історія, яка вже на десятій хвилині набуває трагічних рис. Головному герою – а в цій ролі незмінний Бен Еффлек – після смерти дружини доводиться покинути Нью-Йорк і повернутися в рідний Нью-Джерсі, де він ділитиме дах із батьком та самостійно виховуватиме маленьку доньку.

«Дівчина з Нью-Джерсі» була другою після «Джея та Боба» картиною із солідним голлівудським бюджетом, у якій фільмувалися  знамениті актори. Сміт пізніше згадував, що не зовсім затишно почувався в атмосфері постійного контролю за своїми діями. Можливо, через це, можливо, з інших причин, але шанувальники режисера не сприйняли «Дівчину з Джерсі». Якщо відкинути кілька жартів та місце дії – неґламурне провінційне містечко – картина нічим не відрізнятиметься від типової голлівудської мелодрами, розрахованої для сімейного перегляду.

Власне, «Дівчина з Джерсі» спричинила творчу кризу. На початку 2004 року Сміт вирішує повернутись до джерел іще раз, зберігаючи цього разу не тільки вірність рідним місцям, але й рідним героям. Зафільмовані восени 2005 року, «Клерки-2» мають світову прем’єру на Каннському фестивалі й виходять на світові кіноекрани восени 2006-го. Продовження збирає непогану касу й прихильні критичні відгуки. Саме з приводу цього фільму «Нью-Йорк таймс» написала, що герої Сміта вимовляють брудні слова, проте у них чисті душі.

23 березня в АРҐУМЕНТІ-КІНО, без перебільшення, видатна подія для шанувальників цього кінематографіста – стрічка 2002 року «Вечір із Кевіном Смітом». Це чотиригодинний звіт про зустріч відомого сценариста й режисера зі студентами чотирьох американських університетів. До речі, це перша з двох картин на цю тему – друга вийшла 2006 року й розповідає про аналогічні зустрічі Сміта зі студентами Торонта й Лондона. «Вечір із Кевіном Смітом» дуже точно змальовує як самого Сміта так і його основу авдиторію. Гранична відвертість, чесність, дотепність, серйозність, яка поєднується з іронією – все, за що люблять і ненавидять цього кіномайстра – об’єдналося у фільмі. Повірте, побачене варте безсонної ночі.

Ігор Грабович




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com