Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

01.04.2008 18:41

Кривавий Сем атакує!

more.jpgБез Сема Пекінпа сучасне американське кіно було б зовсім інакшим. Наприкінці шістдесятих та в сімдесятих роках минулого століття він створив кілька важливих прецедентів, які стали епохальними в американській кіноіндустрії. Насамперед, Пекінпа підняв постать кінорежисера на новий рівень – тепер це вже був не стільки раціональний і тверезий підприємець, який обслуговує інтереси студії, скільки одержимий бунтар, якого ведуть візіонерські прозріння. І по-друге, він виявився одним з небагатьох, хто однозначно утвердив споконвічний маскулінний міт Заходу, в якому не знаходилося місця компромісам і комфорту. Його герої утверджували себе беззастережно.

Пекінпа був майстром імпровізації – явище нечасте серед голлівудських кінорежисерів. Одне з його найбільш славетних  прозрінь на знімальному майданчику – прохід четвірки героїв у «Дикій банді», яке розпочиналося словами «Let’s go». І репліка, і сама ідея цього проходу здалась продюсерам абсурдною, проте екран виявив правоту Пекінпа.

Власне, Сема Пекінпа можна вважати «чистим» кінорежисером, для якого найважливішим було уміння створити живу реальність на екрані, і це бажання заступало йому всі інші мотиви. Він надавав перевагу повнокровному сюжетові перед цілком передбачуваною фабулою, яка вкладалася в кілька речень. Йому було важливо не що, а як усе відбувається в кадрі. Тому дуже часто фільми Пекінпа – це  фіксація певних життєвих феноменів, які він уміло переносить на екран. Прикладом може бути «Боннер-молодший» – історія про вершника родео, який прагне реваншу. Зафільмований у кількох техаських містечках,  фільм радше розповідає про спосіб життя тутешніх мешканців, про саму культуру родео, аніж транслює переживання головного героя, який, зрештою, ніяк не відділяє себе від місцевих традицій. «Боннер-молодший» наповнений дикою енергією родео, епізодами змагання, котрі перетворюються у правдиві двобої з неприрученою стихією. Пекінпа використовує безліч візуальних засобів і звукових ефектів, аби передати пульсування реальности й запал боротьби.

Важко обійти одну з найвідоміших картин Пекінпа «Солом’яні пси». Зафільмована 1971 року, вона стала першою серед картин нового Голлівуду, присвячених темі насилля. Пекінпа, для якого насилля було невіддільним від самого життя, зняв досить нетипову  історію про американського математика, який приїздить у невеличке англійське містечко, аби в тиші та спокої складати свою формули. Майже одразу математик опиняється в  наелектризованій атмосфері чоловічого самоствердження, від якого довгий час тримається подалі, ховаючись під маскою цивілізованої людини. Але у світі Сема Пекінпа такий стан речей не може тривати вічно.

«Солом’яні пси» прикметні леґендарною сценою подвійного зґвалтування, через яку Пекінпа звинувачували у чоловічому шовінізмі. Мовляв, режисер демонструє не просто насилля над жінкою, але й те, що жінці це насилля подобається. Зрештою, сам режисер  намагався не брати участи в цій полеміці. Він усе висловлював своїми фільмами і жив за формулою: «Закінчити фільм, означає закінчити життя».

Утім, своєю наступною  картиною Пекінпа цілком вичерпно висловився і про стосунки чоловіка та жінки. На перший погляд, «Втеча» є історією кримінального злочинця  Дока Маккоя, який достроково виходить із в’язниці, аби виконати доручення впливового бізнесмена. Не втрачаючи кримінальної складової, картина, однак, включає в себе також перипетії любовної драми з її вічним конфліктом чоловічого та жіночого. У фільмі ми бачимо дві пари закоханих, які являють собою два варіанти міжстатевих стосунків у картинах Пекінпи. Режисер любив паралельні лінії, бо саме вони робили його творіння  цікавішими та повнокровнішими з усіх можливих точок зору.

Утверджуючи силу й безкомпромісність справжнього чоловіка, Пекінпа водночас зазирає за межі патріархальних уявлень. Подружка Маккоя Керолл по-своєму сильна та цілісна  особистість. Врешті-решт, це одна з перших героїнь американського кіна, яка згодом стане окремою леґендою.

Пекінпа фільмував надзвичайно особисті картини. Вони передавали його світовідчуття і в них діяли герої, схожі на нього ж. Так сталося і в найбільш особистій картині режисера – «Принесіть мені голову Альфредо Ґарсії». Сьогодні цей фільм вважають для себе точкою відліку безліч кінематографістів, проте в рік виходу на екрани карину критикували за похмурість колориту й особливо – за головного героя, який  під тиском обставин повільно втрачав глузд.

Прийнято вважати, що виконавець головної ролі Воррен Оутс копіював самого Пекінпа, носив його одяг та окуляри. Він перетворив свого героя Бенні на одержимого самоствердженням і помстою чоловіка, якого ніщо не може відвернути від власної мети. Навіть фінальна смерть стає утвердженням його позиції. Картина є, сказати б, квінтесенцією режисера, «чистим» Пекінпа, найдистильованішим представленням його кінематографа. Він тут не тільки режисер та автор сценарію, але й безроздільний монтажер фільму – вперше і востаннє за всю свою кар’єру.

Останнім помітним фільмом Пекінпа став «Конвой». Свого часу його навіть демонстрували в Радянському Союзі, з якихось своїх пропаґандистських мотивів. Зрештою, це один з найбільш веселих фільмів режисера, у якому чоловіче самоствердження дається опосередковано. Цей, сказати б, «автомобільний балет» іронійно відсилає і до «Космічної Одисеї» Кубрика, і до сучасности, в якій машини, зрештою, замінили чоловіків. Конвой важких автомобілів тут рухається без усілякої мети, сам по собі, водії своїм учинком ні на чому не наполягають, бо дорога та рух уперед і є їхнім життям, яке не вимагає додаткового виправдання.

У цій картині немає убивств, і навіть фінальна сутичка не приводить до смерти головного героя. Сам Пекінпа з’являється у фільмі на задньому плані в ролі режисера теленовин, який тільки фіксує побачене. «Конвой», як і багато інших стрічок Пекінпа, закінчується чоловічим реготом – вибухом веселощів героя, якому нічого не залишається, як тільки сміхом схвалити цей божевільний світ.

Вночі з 6 на 7 квітня о 01:25 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – одна із ранніх стрічок Сема Пекінпа. Як уже було сказано, ця картина вийшла на екрани не зовсім такою, як її задумав режисер. Продюсери йому не дали одночасно вести кілька сюжетних ліній, змусили сюжет екзистенційної драми перетворити на фабулу комерційного вестерна, проте навіть і в такому вигляді картина демонструє крихти стилю пізнішого Пекінпа. Як завше, тут змагаються між собою двоє чоловіків, які  вперто ведуть свою лінію, ні в чому не поступаючись одне одному. Врешті-решт, мужність і самоствердження виявляться важливішими за саме життя.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com