Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

11.04.2008 15:17

Фріц Ланґ, класик кіноекспресіонізму

more.jpgФріц Ланґ прибув до Голлівуду вже відомим режисером, непідробним класиком, за плечима якого було близько десятка унікальних стрічок. Власне, він був змушений втекти з Німеччини до Сполученних Штатів через фашистський режим. Це сталося несподівано і миттєво. Після заборони його фільму «Заповіт доктора Мабузе» режисера викликав тодішній міністр пропаганди Пауль Геббельс і запропонував йому очолити німецьку кінематографію, що очевидно означало – рухати нацистську пропаґандистську машину.  Фріц Ланґ обіцяв подумати, але натомість того ж вечора залишив країну, не взявши із собою навіть заощаджень. Його дружина, авторка сценаріїв найзнаменитіших його німецьких картин Теа фон Гарбоу, мала інші політичні погляди. Вона зосталася в Німеччині і продовжила там свою кінокар’єру.

Складно сказати, чи плинув вимушений від’їзд Фріца Ланґа з країни на подальше формування основних тем його картин. За великим рахунком, режисер знімав різне кіно, і, власне, його голлівудський період є найпліднішим і найрізноманітнішим. Але лейтмотивом чи не всіх стрічок Ланґа залишається усамітнений герой, якому доводиться поставати проти обставин заради порятунку себе, як особистости. Власне, в такому контексті цього майстра можна назвати  прабатьком «чорного фільму», що він набув розквіту в сорокових роках. І перші зародки цього стилістичного напрямку ми можемо знайти в ранніх німецьких стрічках режисера, які, власне, і принесли йому найбільшу славу.

Передусім, це картина «Доктор Мабузе – гравець», яка є знаковою у творчості Ланґа. З цієї картиною пов’язаний перший великий комерційний успіх режисера. (Свого часу вона набула неабиякої популярности, і в той же час залишається цінною своїми мистецькими якостями).  До теми «доктора Мабузе» Ланґ повертатиметься ще двічі. 1933 року він зніме фільм «Заповіт доктора Мабузе» і після того, як вже було сказано, залишить Німеччину. Стрічка ж «Тисяча очей доктора Мабузе», яка побачила світ 1960-го, навпаки, знаменуватиме  собою повернення режисера до Німеччини і кінець його режисерської творчости…

Доктор Мабузе – це геній зла. Злочинець, який за допомогою гіпнозу грається з людськими долями. Власне, цей персонаж є символом тотального зла, невідворотного фатуму. Його ідея закладена в природі експресіонізму – художнього напрямку, який набув розвитку в Німеччині початку минулого століття. Експресіоністи своєю творчістю висловили певну недовіру до реальности. Їхній герой – відчужена людина, яка живе у ворожому світі. І, власне, цей мотив присутній у фільмі Ланґа. До того ж, головний герой, Мабузе, є доктором психології, він читає лекції з психоаналізу – і це також своєрідний ключ, адже експресіонізм, серед іншого, спирався на вчення Фройда…

Утім, Фріц Ланґ акцентує не стільки на ворожому світі, уособленням якого є його герой, скільки на боротьбі доктора Мабузе з прокурором, котрий наважується протистояти злу, і, зрештою, рятує свою долю.

В ранніх фільмах режисера тема боротьби людини проти обставин постає у дещо узагальненому контексті. Обставинами тут виступає сама Доля. І в фільмі «Нібелунги», що він був знятий за знаменитим німецьким епосом «Пісня про нібелунгів», ми якраз і бачимо приклад такої, сказати б, прометеївської боротьби, коли Людина постає проти власної Долі…

Стрічка складається з двох частин, «Зіґфрід» і «Помста Крімгільди», кожна з яких триває майже дві з половиною години. Власне, Фріц Ланґ полюбляв знімати довгі фільми, втім, працюючи в Голлівуді йому довелося поступитися цією звичкою...

Історія Зіґфріда – це історія надзвичайної людини, яка, втім, не здатна протистояти власному жеребу. Показовим є епізод із Драконом, що він посідає ключове місце і в ориґінальному епосі.

Після перемоги над Драконом Зіґфрід купається в його крові, яка начебто має зробити плоть героя невразливою. Але маленький листочок прилипає до його плеча – і, таким чином, на його тілі залишається місце, куди згодом все ж таки влучить ворожа стріла. Отже, Зіґфрід терпить фіаско у двобої із власною Смертю. У другій частині фільму Крімгільда мститиметься за вбивство свого коханого, але і їй не вдасться відвернути власної Долі.

У фільмі «Метрополіс» зазначена тема боротьби набуває конкретних, індивідуальних ознак. До того ж, Ланґ додає цій темі соціального забарвлення.

Метрополіс – це місто майбутнього. Воно має два яруси: нижній та верхній. У першому розмішено машинний цех, де безупинно працюють тисячі робітників. А другий вособлює такий собі урбаністичний рай; мешканці цієї частини ведуть безтурботне життя – їх забезпечують ті, хто працює внизу. Фільм має підзаголовок: «Між головою та руками має бути провідник – серце». Зрозуміло, що безлика робітнича маса символізує «руки», а ті, хто ними керує – «голову», тобто мозок… З часом Ланґ шкодував, що використав цей підзаголовок, визнаючи, що він є дещо спрощеним, але за ним – наполягав режисер – постає глибокий смисл. Йдеться про пошук людської особистости, непересічної індивідуальности, яка виявилася справжнім раритетом за сучасної машинної доби.

«Метрополіс» став найдорожчих німецьким фільмом 30-х років. Масштабність його постановки і сьогодні справляє надзвичайне враження. Правдивим мистецьким шедевром можна назвати кожен кадр цієї стрічки... Власне, завдячуючи таким картинам, як  «Нібелунги» та «Метрополіс» Фріц Ланґ заборов собі ім’я «архітектора режисури». За освітою художник, він мав тонке художнє відчуття і знаходив для своїх картин найкращих художників, декораторів і костюмерів…

Втім, свого часу «Метрополіс» не виправдав комерційних сподівань. Вже через кілька тижнів стрічку було вилучено з прокату (можливо, на те були й ідеологічні причини) і безжалісно порізано. Таким чином, на сьогоднішній день існує лише її скорочена версія  – ориґінал вважається безслідно втраченим…

У фільмі «М», де, напевне, найвиразніше постають ознаки «нуару» («чорного фільму»), Фріц Ланґ чи не вперше намагається вдивитися в обличчя свого героя.  Це історія  вбивці дітей, що є жертвою власних демонів. У головній ролі – неперевершений Пітер Лорре; власне, цей актор став відкриттям режисера.

Отже, Ганс Беккерт, вбивця дітей, є заручником власних демонічних бажань. Він не може подолати власну сутність і зупинитися. Кожна дитина, яку він зустрічає, провокує його на нові вбивства. Й одного дня усе місто піднімається на його пошуки. Полювання на Ганса Беккерта ведуть не тільки поліцейські, але й злочинці. Пороти нього постає уесь світ.

Цей фільм є однією з перших кінематографічних спроб показати психологію вбивці. Саму історію Ланґ вичитав в одній із газет (власне, преса завжди служила режисерові певним джерелом майбутніх сюжетів). Прототипом головного героя послужив реальний персонаж. Втім, режисер не зупинився на простому переказі кримінальної історії. Він надав їй вишуканого візуального ряду; і стилістика цього фільму, безсумнівно, вплинула  на подальший розвиток «чорного фільму».

Ну в сьогодні в АРҐУМЕНТІ-КІНО, сказати б, класичний «нуар» від Фріца Ланґа. Це – фільм «Велика спека», в якому головний герой-поліцейський самотужки постає проти тотальної несправедливости. Якось Ланґ сказав: «Ми завжди перебуваємо в боротьбі...  Я вважаю, що сама боротьба є важливішою за результат… Хіба насправді існує гепі-енд?» (кінець цитати). Безумовно, такі слова можуть належати лише питомому автору «чорних фільмів»…

Олеся Лук’яненеко




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com