Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

19.04.2008 16:16

ШАМБАЛА ФРЕНКА КАПРИ

more.jpgРетроспектива Френка Капри в АРҐУМЕНТІ-КІНО об’єднує в собі шість головних фільмів так званого «канону  Капри», тобто стрічки, які вважають утіленням стилю цього кінематографіста, акумулюють його світоглядні та творчі особливості. Поза увагою залишалася одна, проте «найканонічніша» його картина – «Це чудове життя», зафільмована режисером 1946 року. Але й шести пропонованих цілком достатньо, аби доторкнутися до одного з найщиріших утілень американської мрії на кіноекрані.

Становлення та найбільші успіхи Френка Капри пов’язані з діяльністю студії Columbia, яку заснував і довгий час очолював Гаррі Кон. Columbia, на час приходу Капри, вважалась маленькою непрестижною студією зі скромними бюджетами картин і невеликими гонорарами кінематографістам. Капра ж зумів перетворити її на один із символів «золотої пори» Голлівуду. Загалом у доробку цього кінорежисера більше сорока картин різних жанрів, серед яких переважають мелодрами та комедії. Першим фільмом «канону Капри» вважається стрічка 1934 року «Це трапилось якось вночі». Саме на цій картині  режисер Капра та сценарист Роберт Ріскін винайшли надзвичайно вдалу формулу кіновидовища, яка принесла їм успіх.

Фільм є одним із ранніх і найбільш вдалих зразків road movie, себто подорожнього кінематографа, в якому подорож головних героїв стане шляхом самопізнання. «Подорожній фільм» є одним із ключових жанрів американського кіна, і це цілком зрозуміло, бо Сполучені Штати – країна величезних просторів. Мандруючи Америкою, герої віднаходять шанс на нове життя. У стрічках Капри їхній шлях завше обертається втечею з вищого світу до середовища простих людей, переходом від індивудуалізму до ідей солідарности і спільної долі. Звісно, твори Капри – це насамперед комедії, і пафосу тут не знаходиться місця, проте вони містять у собі важливе світоглядне і соціальне послання, яке за часів Великої депресії цілком схвально сприймалося американцями. Це була віра у людей, у їхню здатність подолати розбіжності й допомогти одне одному.

Намітивши силу простого життя у картині «Це трапилось якось уночі», Капра творить першого свого героя, який не тільки ілюструватиме перевагу простої Америки, але утілюватиме на практиці її філософію. Ним стає Лоґфелло Дідс – простак з вигаданого містечка  Мендрейк Фоллс, який отримує двадцятимільйонний спадок, аби згодом власним ідеалізмом утвердити силу одвічних цінностей. За грошима та славою Дідс вирушає до великого міста Нью-Йорка.

Велике місто Капра зображає, як зібрання егоїстичних та цинічних людей, що переймаються винятково власними інтересами. Для них наївність і дивакуватість Дідса – тільки мішень для знущання. Сам молодий чоловік, розчарований своїми невдачами у Нью-Йорку, вирішує повернутися додому, проте в останню мить змінює рішення. Успадковані двадцять мільйонів він вирішує роздати безробітним. Звісно, оточення Дідса рішуче виступає проти. Таким чином Френк  Капра вперше, але не востаннє, випробовує ідеалізм свого героя, перевіряючи силу його переконань і дієздатність пропонованих ним рецептів.

Наступна картина Капри була дивовижно актуальною для того часу. Зафільмований в епоху становлення двох найбільших тоталітарних режимів двадцятого століття – сталінського соціалізму на німецького нацизму – «Втрачений горизонт» звертається до утопічних очікувань сучасників. І хоча у стрічці Капри немає актуальних політичних проблем, вона має на увазі потужне міфологічне джерело, котрого не уникли ні комуністи, ні нацисти. Це – історія про леґендарну Шамбалу, яка нібито розташована десь у Тибеті. Шамбала потрібна всім, бо саме вона утілює собою земний рай. «Втрачений горизонт» є розповіддю про один із варіантів міфологічної утопічної країни під назвою Шанґрі-Ла, де людське життя сповнене гармонії та щастя.

Головний герой, британський дипломат Роберт Конвей, опиняється у Шанґрі-Ла не з власного бажання, проте вона ідеально підходить до його ідеалістичних переконань. Люди тут живуть більше двохсот років, вони не хворіють і ні з ким не ворогують. Перед Конвеєм стоїть вибір – зостатися в горах, чи повертатися у світ реальної британської політики. Вибір непростий, якщо врахувати, наскільки Шанґрі-Ла схожа на містифікацію.
 
1937-го Капра творить комічний варіант Шамбали в американському Нью-Йорку. Стрічка «З собою не забрати» розповідає про колонію диваків, які не втратили дитячої безпосередности. Кожен тут живе за принципом: «Роби, що заманеться». Їм протистоїть представник фінансового капіталу, який хоче викупити їхній будинок, аби побудувати на цьому місці завод. Гостроти ситуації додає роман сина мільярдера з донькою дивака.

Втім, трагедії не сталося. «З собою не забрати» – весела комедія, в якій розвага поєднується з мирним розв’язанням усіх конфліктів. Власне, з цієї стрічки походить дещо презирливе визначення окремих картин Френка Капри як «Капракорн». Критики зауважили достатньо легковажну проблематику фільму «З собою не забрати» й надто вже мелодраматичний фінал, який легко примиряє колишніх антагоністів.

Не зважаючи ні на що, Капра не відступав від власних переконань, продовжуючи творити своїх героїв-ідеалістів. Саме таким стане і його містер Сміт, другий після Дідса герой, що прибуває до великого міста з найкращими намірами. Наставник молоді, Сміт опиняється в американському сенаті з подачі своїх вихованців. Наївність молодого американця стикається з цинізмом зажерливих бізнесменів та продажних політиків.

Характерно, що в цій картині Капра не вводить якихось штучних способів суспільного замирення. Стрічка демонструє відчайдушну боротьбу Сміта та його прихильників за власні права. Звісно, ніхто не будує барикад на вулицях, проте ведеться могутня інформаційна війна, яку Смітові практично неможливо виграти. У цьому фільмі Капра вводить нову для себе формулу: «боротися слід за безнадійні справи», яка згодом стане визначальною для його документальних стрічок періоду Другої світової війни. 

Кілька слів про найголовніший фільм Френка Капри – «Це чудове життя». У багатьох рейтинґах картину називають якщо не найкращою в американському кіні, то однією з найпопулярніших. Цей фільм зумів переконливо показати всю силу Америки, зміг  акумулювати віру у неї. Стрічка «Це чудове життя» щорік демонструється в Сполучених Штатах на Різдво. Це різдвяна казка й водночас надзвичайно зворушлива історія про незамінність кожного людського життя.

Фільм і досьогодні справляє враження і своїми художніми якостями, і масштабами технічного втілення. Капра зафільмував історію, у якій навколишня матерія ніби  твориться силою людських переконань. Рукотворний світ, містечко Бедфорд Фоллс виростає з ідеалізму головного героя Джорджа Бейлі, аби стати наочним утіленням сили людського духу, віри в торжество справедливости. Уводячи до сюжету Бога, святих та янголів, Капра фактично створює житіє сучасного святого, праведність якого здатна  творити дива. У цьому фільмі постановник зумів нарешті знайти свою Шамбалу і свого героя, який зможе зберегти її ідеали.

Вночі ж із 19 на 20 квітня о 00:50 в АРҐУМЕНТІ-КІНО комедія «Це трапилось якось вночі». Перша картина «канону Капри». Історія кохання, яка стає історією повернення до раю молодих Адама та Єви. Сама назва відсилає до речей глибоко архаїчних, зокрема, словами „це трапилось...” починаються казки. На зміну ночі обов’язково прийде день. Розпочнеться  новий час, відлік якому дав Френк Капра.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com