Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Поясная сумка купить сумку.

Арґумент-Кіно

03.06.2008 18:24

Фелікс Соболєв: Класик науково-популярного кіна

more.jpgНе буде перебільшенням сказати, що Фелікс Соболєв зробив революцію в науково-популярному кінематографі. Він зумів зацікавити глядача народженням думки, науковим експериментом. На відміну від багатьох своїх попередників, Соболєв уникав сухої констатації фактів. Режисера не цікавили екранізації наукових доповідей як такі. Фільми Соболєва містять елемент гри, магії, театру. І в цьому плані вони дуже схожі на ігрові стрічки…

Соболєв є одним із перших режисерів, хто за основу драматургічної дії взяв науковий експеримент. Власне в цьому і полягає головний кіновинахід постановника. Він відтворював експеримент на екрані, сказати б, у реальному часі, від початку до кінця, за всіма правилами драматургії. Таким чином, це «наукове шаманство» начебто народжувалося на очах у глядачів, і вони співпереживали побаченому..

Правдива слава Соболєва починається зі стрічки «Мова тварин», в основу якої якраз і покладено науковий експеримент. Знімальна група поставила собі завдання дослідити, чи послуговуються тварини своєю унікальною мовою, і для цього їм довелося провести воістину колосальну роботу. Масштаби зйомок стрічки і сьогодні справляють надзвичайне враження, хоча на дворі вже 21 століття – ера новітніх технологій. Що говорити вже про 1967 рік, коли, власне цей фільм було створено. До того ж зйомки проводилися не в Москві, де за радянських часів було все найкраще, а в Києві, на студії науково-популярних фільмів, яка, між іншим, не вважалася головною кінофабрикою української столиці. Її «золотий період» розпочався саме з приходом Соболєва і виходом на екрани фільму «Мова тварин».

Зйомки тривали понад рік. Весь цей час знімальна група досліджувала різних представників тваринного світу, аби почути, побачити, зрозуміти мову їхнього спілкування. Іноді лише один експеримент забирав кілька місяців часу… Соболєв діяв, як справжній науковець-експериментатор. Він не просто спостерігав за своїми «героями».  Він провадив експеримент – вигадував і створював умови, за яких мало проявитися довгоочікуване дійство.

Інша справа, що деякі з соболєвських експериментів вже від початку були націлені на певний результат. Сказати б, вони  не залишали вибору їхнім піддослідним. І саме тому, надто сьогодні, Соболєва звинувачують у псевдонауковості цих дослідів. Мовляв, їх було штучно відтворено, у середовищі, яке не є природним для цих тварин. Наприклад, фільм «Чи думають тварини?», що його можна назвати продовженням стрічки «Мова тварин». Вже в назві закладений напрямок наукового пошуку. Й, зрозуміло, на поставлене питання хочеться отримати позитивну відповідь. Отже, глядач ніби налаштований на певний результат…

Але не будемо забувати про те, що Соболєв знімав свої фільми, коли в суспільстві панували зовсім інші ідеї. Це були часи безапеляційної віри в науковий прогрес. І Соболєв виступав незламним апологетом, поборником цієї віри.

Режисер був надзвичайно захоплений наукою, науковим експериментом. Він повністю віддавав себе своїм дослідам і не завжди міг передбачити результат. На рахунку Соболєва є справжній дисидентський фільм. Ідеться про стрічку «Я та інші», в якій досліджується «свята-святих» совєтської ідеології – колектив та його вплив на формування або руйнацію особистости. У стрічці показано неймовірні речі. Дорослі називають білим чорне лише тому, що на цьому наполягає більшість. Так само чинять і діти. Вони називають солодкою солону кашу тому, що так зробили інші. Отже, з фільму випливає, що «власна думка» є дуже хисткою річчю. Її легко похитнути, або навіть змінити під тиском більшости. І лише небагатьом у стрічці вдалося відповісти всупереч загальній думці колективу.

Це був дійсно революційний фільм. Але що цікаво, радянські ідеологи тих часів не помітили в ньому жодних проявив інакомислення і без купюр випустили на екрани. 
Соболєва цікавили надзвичайні можливості людини. Він вірив у, сказати б, безмежний людській потенціал. Власне, цій темі режисер присвятив більшість своїх стрічок, хрестоматійною серед який є картина «Сім кроків за горизонт».

У першій частині фільму показано людей екстраординарних можливостей. У другій же відбувається експеримент. Ми бачимо сеанс гіпнозу, під час якого його учасників змушують повірити в те, що вони особливі, талановиті, геніальні. І ці люди дійсно стають такими.

Безумовно, сьогодні ці кадри сприймаються інакше, аніж тридцять років тому. Адже загалом змінилося ставлення до науки. З часом вивітрилася безмежна віра в науковий прогрес. Але Соболєв належав до іншого покоління. І впевненість та наполегливість, з якими він творив свої фільми, не можуть не викликати захоплення. 

Додамо ще… Соболєв відтворював експеримент як дійство, гру. Він поступово показував його етапи, начебто цей експеримент відбувався «тут і зараз», на очах у здивованого глядача... Сьогодні за цим принципом знімають незчисленні «реалті-шоу». Отже, певною мірою, Соболєв є «прабатьком» цього, нині такого популярного, тележанру. 

Вночі з 8 на 9 червня о 00:50 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – фільм французьких кінематографістів «Марш імператора», який став справжнім гітом, отримав безліч престижних міжнародних нагород, у тому числі й «Оскара». Якщо цю стрічку порівняти з картинами Соболєва, ми побачимо, що вона демонструє зовсім інший підхід. Її було знято в Антарктиці – у природному середовищі пінґвінів. Близько року знімальна група фільмувала життя цих птахів, залишаючись, сказати б, безпристрасними спостерігачами. Тут не йдеться про наукові досліди... Втім, у фільмі також є елементи театру, гри. Глядач співпереживає побаченому. Адже, здається, це дійство народжується прямо на його очах. І в цьому розумінні французьких кінематографістів можна назвати послідовниками українського режисера Фелікса Соболєва.

Олеся Лук’яненеко




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com