Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


подарки корпоративным клиентам пряничные домики изготовление корпоративных подарков

Арґумент-Кіно

24.06.2008 13:51

Побачити Париж і померти

more.jpgЦей знаменитий вислів знаходить своє підтвердження в кількох знакових для історії кіна фільмах. Герої потрапляють до Парижа, закохуються, у коханні відкривають себе й, зрештою, пізнають найвищу ступінь екзистенції – тобто смерть. І доволі часто ці герої належать двом різним світам і культурам. Класичний приклад: він – француз, а вона – американка.

Дія фільму „На останньому подиху” точиться в Парижі. Герой Жана-Поля Бельмондо прибуває в оспіване місто кохання забрати старий борг і зустрітися з дівчиною, в яку він закоханий. На нього полюють поліціянти. Тож чим швидше Мішель залишить французьку столицю, тим більше в нього шансів зостатися на свободі. Але Париж не відпускає героя. Він водить його нічними вулицями, наче лабіринтами, доки Мішель не знаходить власну смерть.

Дівчина героя – американка, і це, власне, є ключем до розуміння цієї історії. Таким чином її автори, знамениті батьки французької „нової хвилі” Жан-Люк Ґодар і Франсуа Трюффо, засвідчили свою любов до американського кінематографа, зокрема, до так званого „чорного фільму”.  В одному з епізодів навіть з’являється портрет Гемфрі Боґарта – цього прославленого „нуаром” актора, по-суті, й наслідує Бельмондо... А який „нуар” можливий без образу фатальної жінки? Саме ця роль і дістається героїні фільму. Патрісія видає свого коханця поліції – для неї це єдиний спосіб перевірити свої почуття, а вони в Парижі виявляються нетривалими.
           
У фільмі «Останнє танґо в Парижі» також зустрічаємо героя, який знаходить власну смерть у французькій столиці. Це чоловік без імени у виконані Марлона Брандо. Він намагається зрозуміти, чому його дружина заподіяла собі смерть, і в пошуках відповіді блукає Парижем. Так починається його, сказати б, анонімний роман з молодою француженкою...

В їхніх стосунках немає імен та обов’язків, отже, вони можуть дозволити собі неабияку одвертість, аж до відкритого прояву базових інстинктів. Те, що він – американець, а вона зі Старого континенту, лише посилює їхні почуття. Анонімність, приховування власних імен – ось головна умова цього роману. І коли герой намагається розкритися героїні, постати перед нею чоловіком із конкретним іменем, родом занять та планами на майбутнє, вона вбиває його. Їй очевидно, що це – кінець їхнім стосункам.

«Останнє танґо в Парижі», по-суті, є історією про відчайдушну спробу пізнати сутність жінки, яка завжди залишатиметься для чоловіка незбагненною загадкою. І в Парижі, як з’ясувалося, це особливо відчутно. Можна сказати, що в цього міста жіноча душа, і людині з іншого континенту дуже складно її збагнути. Зокрема, в цьому фільмі Париж є своєрідною квінтесенцією Європи.
           
Різниця між американцями та європейцями розглядається в багатьох фільмах. Це цікава колізія не тільки для драми, але й для комедії. Наприклад, стрічка «Французький поцілунок» оповідає історію американки, яка приїздить до Парижа повернути свого нареченого, але й сама закохується у француза. Здається, автори поставили собі за завдання виокремити щобільше розбіжностей між представниками двох світів, розділених океаном, аби потім вибудувати на цьому дотепні ґеґи.

Втім, передовсім цей фільм є історією пізнання себе. Головна героїня, яку блискуче грає Меґ Райян, боїться літати літаком – така в неї фобія. Власне, тому вона й відмовилася від подорожі до Парижа зі своїм нареченим, і він знайшов собі нову пасію. Коли ж Кейт зустрічає іншого чоловіка, той одразу висуває припущення, що насправді вона боїться не літаків, а самої себе – боїться розкритися, віддатися коханню. Тож ця її фобія має сексуальний підтекст. І поїздка до Парижа виліковує героїню.

У „Французькому поцілунку” союз між американкою та французом не лише можливий, він має й терапевтичний ефект. Відомо, щоб пізнати себе, іноді потрібно заблукати в чужій країні; саме це й відбувається з героями фільму.
     
Різниця між американцями та французами обігрується і в картині «Розлучення». Тільки цього разу йдеться не про початок стосунків, а про їхнє завершення. Молодий француз залишає свою вагітну дружину-американку, й починається процес розлучення. Але не це є головною історією фільму. Ми бачимо Париж очима сестри покинутої дівчини. Вона перетинає океан у пошуках нових відчуттів і, зрештою, в неї зав’язується роман із заможним французом.

Стрічку поставлено за однойменним бестселером Дайян Джонсон. Певною мірою, образ цієї письменниці у фільмі втілює Ґленн Клоуз. Це її героїня навчає молоду американку особливостям «французького світу».

Режисер фільму Джеймс Айворі, відомий своїм інтересом до аристократичного світу, й тут залишається вірним улюбленій темі. За великим рахунком, цей фільм є всього лиш історією двох родин, але він дарує надзвичайно багатий матеріал для ширшого узагальнення.

Вночі ж із 29 на 30 червня о 01:05 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – стрічка Річарда Лінклейтера «Перед заходом сонця». Її герої, американець та француженка, в Парижі віднаходять одне одного. Їх єднає багато спільних речей. Можна сказати, що вони –споріднені душі. Втім, щоб переконатися у своїх почуттях, героям довелося – після знайомства – розлучитися на дев’ять років.

У цьому фільмі Париж – також екзистенційне місто. Саме тут, сказати б, викристалізовуються людські почуття, відкривається якась особлива  надчутливість. І один день, проведений у Парижі, може назавжди поріднити людей, навіть якщо вони належать до різних світів.

Утім, зауважимо, що ця історія відбувається у наш час, що він позначений стрімкими процесами глобалізації. Тож, можливо, різниця між Америкою та Європою дедалі стиратиметься…

Олеся Лук’яненеко




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com