Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

26.05.2009 23:56

Ґас Ван Сент: Зробити цей світ милосерднішим

more.jpgКінорежисер, сценарист та продюсер  Ґас Ван Сент належить ніби двом різним кінематографам – американському незалежному, а також голлівудському мейнстриму. Проте в середині вісімдесятих, коли власне і відбувся повнометражний дебют режисера, Ван Сент цілком співвідносив себе з американським андеґраундом, який існував у своєрідному ґетто і призначався для втаємничених.

І йдеться не тільки й не стільки про художню винятковість. Саме Ґас Ван Сент був одним з перших американських кінематографістів, хто не просто насмілився показати на екрані гомосексуальне кохання, але й зумів зробити його цілком універсальним видовищем, призначеним широкій публіці. Його дебютний фільм „Дика ніч” є своєрідною точкою відліку для неупередженого показу гомосексуалів на екрані. І ця скромна  чорно-біла картина стала не тільки художнім здобутком молодого режисера, але й відкрила для нього двері великих студій.

Його наступна стрічка „Аптечний ковбой” також відображала життя марґіналів – у ній ішлося про гурт наркоманів, які грабують аптеки. Ван Сент зафільмував не тільки історію одержимих наркотиками підлітків, він зумів підняти її над соціальним тлом, зробити  картину водночас злободенною та поетичною. Саме на «Аптечному ковбої» формується візуальний стиль кінорежисера, який включатиме велику кількість близьких планів, а також своєрідні марення героя, які часто супроводжуватимуть або й перериватимуть головну дію.

І якщо «Аптечний ковбой» виявив у Ван Сенті естета, то картина «Айдаго тільки для мене» зуміла сплавити  художній експеримент, екзотичний сексуальний та соціальний досвід у потужну людську драму.

Головний герої цієї картини, хворий на нарколепсію неблагополучний підліток Майк, який практикує вуличну проституцію, дозволив режисерові розповісти історію молодого покоління дев’яностих, яке зростає соціально та екзистенційно неприкаяним. Покинуті своїми батьками, взагалі дорослими, молоді люди намагаються самостійно відшукати власний шлях у житті, проте, як правило, зазнають на цьому шляху поразки. Власне, хвороба головного героя, яка ніби позначає собою постійне випадання із життєвого потоку, і стала головною метафорою картини.

Стрічкою «Айдаго тільки для мене» Ґас Ван Сент  перейшов до голлівудського мейнстриму. 1997 року студія «Мірамакс» запрошує режисера поставити картину «Розумник Вілл Гантінґ», сценарій до якої написали молоді актори Бен Еффлек та Метт Деймон. Головний герой цього фільму – двадцятирічний геніальний математик Вілл Гантінґ, котрий ніяк не може подолати своїх внутрішніх проблем. Саме вони не дають йому можливості обрати власний шлях у житті. На  допомогу хлопцеві приходить психолог Шон Маґваєр, що він знає ціну втратам та здобуткам.

Саме  у цій картині Ван Сент знайшов формулу розв’язання проблем молодих людей. Суть її у наставництві старшого та мудрішого чоловіка, який не тільки навчає свого підопічного, але й вчиться у нього сам.

Проте на початку нового тисячоліття режисер відмовиться від цього по-голлівудськи ефектного, проте доволі штучного способу розв’язання конфліктів. Трагедії в американських школах, зокрема у школі Коломбайн, де підлітки застрелили тринадцятьох однокласників та вчителів, змусить його серйозніше глянути на тему підліткового ізґойства.

Одна за одною виходять його стрічки, що сповнені песимізму. Своєрідного верхів’я цей період творчости Ван Сента досягає у картині «Параноїд-парк», де ми не тільки бачимо злочин, здійснений підлітком, але і його внутрішній світ. Майстерно зафільмована, картина поєднує соціальний вимір з поезією і є своєрідним поверненням постановника до його стрічок вісімдесятих, на кшталт «Аптечного ковбоя».

Проте сьогодні в АРҐУМЕНТІ-КІНО інша картина – менш поетична і більш депресивна. Вона створена одразу після стрічки «Слон», котра присвячена масовому вбивству у школі Коломбайн, і відсилає до ще однієї знаменитої трагедії дев’яностих – самогубства Курта Кобейна. Звісно, в обох випадках фільми не зводяться до ілюстрації відомих подій, на чому, до речі, наголошує і сам режисер. Ці картин створені, сказати б, за мотивами, і мають за мету радше відтворити світ, у якому жили та діяли їхні герої, ніж знайти вичерпні пояснення їхнім вчинкам.

Проте, відтворюючи атмосферу подій, демонструючи тло, на якому відбулася трагедія,  Ґас Ван Сент запрошує глядача поспівчувати своїм героям. Відмовившись від ілюзорного розв’язання конфліктів, режисер тепер сподівається тільки на людське співчуття, яке не подолає зла, проте зможе зробити цей світ милосерднішим.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com