Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

05.06.2009 20:32

„Мило”, Пернілле Фішер Крістенсен

more.jpgУ неділю, 14 червня, о 23:20 у програмі – стрічка данської режисерки на ім’я Пернілле Фішер Крістенсен. Називається простенько – «Мило»/ En Soap (2006, Швеція – Данія). Не туалетне, не господарське, а телевізійне. І без нього теж багато хто не може обійтися…

Історія у фільмі розгортається така: тридцятидворічна Шарлотта втікає від свого остогидлого чоловіка у непрестижний міський район, де винаймає далеко не ненайкраще помешкання. Її сусідом (а чи сусідкою) виявляється транссексуал Ульрік, який називає себе Веронікою, і який (ну, чи яка) на життя заробляє проституцією. Також Ульрік-Вероніка мріє, як ви можете здогадатися з якогось там разу, змінити стать. А ще – безмірно тішиться нескінченним американським телевізійним милом (себто серіалами для домогосподарок), герої яких ефектно кохають і страждають. Відповідно, Шарлотта у своїх стосунках із Веронікою пройде усі класичні «мильні» стадії розвитку взаємин: від презирства до шаленої закоханости.

Постійні й вірні глядачі АРҐУМЕНТА-КІНО, напевне, вже посміхнулися. А хтось, можливо, і скривився. Де це ми, мовляв, знаходимо раз за разом фільми про транссексуалів? Ну, можна вважати, що виокремили світову кінотенденцію: як бачите цікавить ця тема кінематографістів не тільки на півдні Європи, в Іспанії та Франції, але й на півночі, у Данії та Швеції.

З іншого ж боку, це не якесь абсолютно марґінальне мистецьке кіно. Річ у тім, що «Мило» удостоєне щонайпрестижніших фестивальних призів. Передусім, це Ґран-прі «Срібний ведмідь» та Приз за найкращий повнометражний дебют Берлінського міжнародного кінофестивалю 2006 року, журі якого очолювала знана актриса європейського арт-кіна британка Шарлотта Ремплінґ.

Річ у тім, що стрічка данки Пернілли Фішер Стівенсон – блискуча суміш із прийомів славнозвісного кіноруху „Догма” під проводом Ларса фон Тріра, а також бурлескних персонажів іспанця Педро Альмодовара і, відповідно до назви, сюжетних вивертів так званої телевізійної «мильної опери». Очевидно, що, зокрема, за гармонійну взаємодію, здавалося б, непоєднуваних компонентів кінокартину й було так високо поціновано у мистецькому фестивальному кіносвіті. Таким чином, і наша увага – на «Мило»...

Принагідно ж випала можливість поговорити і про сучасне данське кіно; про його провідні мотиви, етику й естетику; про того самого Ларса фон Тріра і його соратників. Про це – сюжет, що його підготував Ігор Грабович.

**
Данське кіно: долаючи перешкоди

Данське кіно зі своїх перших кроків стало світовим законодавцем екранної моди. Взявши за основу космополітичну модель, у десятих роках двадцятого століття данські кінематографісти випустили чимало стрічок найрізноманітніших жанрів, які були неймовірно популярними у всьому світі. Насамперед, це були салонні мелодрами, в яких жахлива бідність межувала з неймовірним багатством , а вірному коханню протистояло надзвичайне віроломство. Провідною зіркою тодішнього данського кінематографа була Аста Нільсен – одна з найвеличніших трагічних акторок німого кінематографа.

Зрештою, золота доба данського комерційного кіна минула з початком Першої світової війни, коли Данію покинули провідні кінематографісти. Натомість саме тоді почав фільмувати один із найбільших кіноноваторів  – Карл Дрейєр. 1932 року він випускає свого «Вампіра» - стрічку непересічну з багатьох точок зору. Насамперед, вона прикметна своїм пластичним вирішенням. Дрейєр був одним із перших, хто використав суб’єктивну камеру. Хрестоматійним став епізод похорону, в якому головного героя вкладають у труну і глядач усю процедуру бачить його очима.

Дрейєр залишив після себе небагато картин, проте кожна з них, без перебільшення, є видатною. Сам цей кінематографіст став правдивим символом данського кіна, яке зберігає свою унікальність донині. Маленька країна (а в Данії проживає десь зо п’ять мільйонів народу) фільмує стрічки, які щоразу дивують світ. Одна з можливих версій такого стану та, що в данських картинах багато пристрасти. Славетна  скандинавська стриманість несподівано обертається емоційними вихором, який затягує у себе глядача.

Після Другої світової війни данці фільмували безліч комерційних картин. У міжнародному змаганні розваг їм є що показати. Скажімо, непересічний успіх мала стрічка «Бий першим, Фредді!» - своєрідна пародія на модні у шістдесяті роки шпигунські історії. За сюжетом, недоумкуватий комівояжер опиняється в центрі протистояння злочинців та правоохоронців, які виглядають однаково ексцентрично, і, зрештою, перемагає всіх.

Картина сповнена надзвичайної енергії, руйнівної насамперед, бо режисер фільму не тільки переосмислював жанрові кліше, а ще й буквально підривав на екрані.

Ще один міжнародний успіх данського кіна пов’язаний  із постаттю документаліста, поета й журналіста Йорґена Лета. Саме Йоґен Лет був одним із навчителів найвідомішого сучасного данського кінематографіста Ларса фон Тріра. Від свого учителя Трір запозичив схильність до формулювання певних кінематографічних правил, які дають змогу по-новому подивитися на задум стрічки. 

На початку двотисячних сам фон Трір поставив перед своїм учителем завдання п’ять разів перезняти власну куртину «Ідеальна людина», щоразу – за іншими правилами. І Йорґен Лет погодився. Результатом став подвійний портрет згаданих кінематографістів, який може слугувати ключем до розуміння данського кіна загалом.

Щодо самого Ларс фон Тріра, то його кінематограф не тільки зробив Данію  центром європейської кіномоди, але й здійснив неймовірний вплив на сучасне кінематографічне мислення. Ідеться про знамениту «обітницю цноти» із маніфесту «Догма-95», сформулювану ним і Томасом Вінтерберґом 1995 року. Там пропонується кілька правил, за якими повинен творитися фільм. Ручна камера, природне освітлення, відсутність на знімальному майданчику реквізиту, відмова від спецефектів та музики призвело до створення сотень картин, у яких необроблена реальність вихлюпується на глядача.

Картина «Мило» - цілком у річищі данського кіна. З одного боку, це мелодрама, яка сповнена пристрастей, з іншого ж, історія про долання перешкод на шляху до щастя. А ще – це кінематографічний експеримент, у якому режисер випробовує кіноматерію на міцність. І, як завше у данців, фільм від цього тільки виграє.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com