Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

27.08.2009 13:21

ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ГРУЗИНСЬКОГО

more.jpgБудь-який  національний кінематограф не є чимось однозначно цілісним. Його творять зовсім різні художники зі своїм особливим світоглядом і творчою манерою. Тим паче те саме стосується кінематографа цілого реґіону. І все ж у шістдесяті-сімдесяті роки минулого століття саме грузинське кіно стало репрезентувати Кавказ, зумівши запропонувати глядачам низку ефективних художніх прийомів для відтворення місцевого колориту.

Більшість грузинських картин так чи так, але оберталися навколо традиційного способу життя місцевих жителів. Кавказький уклад з його шумними застіллями, довгими тостами, запальними танцями і зворушливими піснями є надзвичайно кінематографічним сам по собі, і цим гріх було не скористатися.

Таке кіно на перший план вивело привабливий образ місцевого жителя – чесного, почасти наївного, інколи хитрого, проте завжди щедрого та надзвичайно гордого чоловіка. Саме такого грав Вахтанґ Кікабідзе у фільмах Ґеорґія Данелії. Зокрема, в картині «Не сумуй» його лікар Бенджамен став ніби утіленням справжнього кавказця, для якого честь – насамперед.

Зрештою, так чи так, але ефектні кіноприйоми з часом стали набридливими кіноштампами. Живописність у багатьох грузинських фільмах перетворилася на самоціль, традиції на екрані вироджувалися у відверту оперетковість та навіть самопародію, а головний герой грузинського кіна все частіше ставав таким собі самотнім диваком на тлі мальовничого пейзажу кавказьких гір.

І штучність такого героя найсильніше виявлялася поза межами місця його постійного проживання. Поза Кавказом гордий горянин одразу опинявся в чужому середовищі, і весь його колорит тепер межував із кримінальним злочином.

Однак, грузинське кіно оперувало й іншими образами національного життя, у центрі якого поставали інші герої. Мова про картини Отара Йоселіані, грузинського кінорежисера, який тримався осторонь усілякої декоративности і декларативности і фільмував стрічки, що торкалися правдивих основ національного життя.

Фільми Йоселіані виявлялися нетрадиційними також і за формою, бо були радше спробою показати шматки життя, яке ніби розвивається саме собою, аніж намаганням створити якусь штучну фабулу. В картині «Листопад» майстер показує розпад традиційного життя грузинів через занепад культури виноробства. Колись майже сакральне дійство, воно тепер перетворилося на виконання державного плану на державному ж підприємстві, і, врешті-решт, призвело до падіння якости вина.

Наприкінці фільму кілька грузинів фотографуються в парку. Вони просовують голови у розмальований фанерний лист, на якому зображено жанрову сценку із тепер вже втраченого пасторального життя. Таким способом грузинське кіно ніби прощається із власною міфологією.

А 30 серпня о 23:20 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – «Горілка-лимон». Кавказькі реалії побачені ніби крізь призму традиційного грузинського кіна. У цьому фільмі все символічно. І те, що події відбуваються взимку, коли Кавказ виявляє не стільки свою гостинність, скільки суворість клімату, і те, що вони розгортаються у кризові дев’яності, коли традиційне життя вже не виглядає таким безтурботним, як за недавніх радянських часів. Зрештою, символічним є також і те, що головний герой тепер вже не молодий, оптимістично налаштований чоловік, а доволі потертий життям військовий пенсіонер. Але весь цей символізм не може відмінити глибокого життєлюбства і життєстійкости кавказця. Він багато втратив у міфології, проте, схоже, більше знайшов у реальному житті. «Горілка-лимон» цьому правдивий доказ.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com