Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

07.09.2009 19:59

„Життя інших”, Флоріан Генкель фон Доннерсмарк

more.jpgУ програмі 6 вересня демонструвався німецький оскароносний фільм «Життя інших»/ Das Leben Der Anderen (2006, ФРН). Найкращою іншомовною стрічкою 2007 року його було визнано також у Франції, Бразилії, Австралії та Британії; плюс премія «Золотий глобус» за те ж саме. Зрештою, два роки тому європейські кіноакадеміки назвали «Життя інших» найкращим континентальним фільмом. Загалом ця стрічка отримала понад три десятки найпрестижніших професійних нагород на своїй батьківщині та в різних куточках світу.

Сюжет фільму, що є дебютним у біографії режисера на ім’я Флоріан Генкель фон Доннерсмарк, розгортається в комуністичній Східній Німеччині 1984 року. Лишається п’ять літ до падіння Берлінського муру. Творчі люди (та й не тільки вони) перебувають під пильним оком держаних структур. Здавалось би цілком лояльного до влади драматурга один впливовий чиновник раптом починає в чомусь підозрювати – як результат, розпочинається тотальне стеження за ним та його подругою-актрисою. Завдання з пошуку компромату лягає на плечі капітана таємної служби «Штазі», котрий береться за це завдання ще й мріючи піднятися службовою драбиною. Таким чином він занурюється в досі незнане йому життя інших, наповнене коханням, творчістю, свободою думки і слова…

Я не зіпсую вам перегляду, якщо зауважу головну колізію цього фільму, в оцінці та інтерпретації якої точилися і досі точаться найзапекліші суперечки. Річ у тім, що безумовний герой картини – капітан сумнозвісної і зловісної «Штазі» – під час нового завдання поступово усвідомлює всю ницість свого існування та своєї брудної роботи і щиро (з відповідними наслідками) переймається життям інших.

Звісно, важко повірити в подібну метаморфозу офіцера держбезпеки, а тим паче в те, що на схилку кривавої комуністичної епохи взагалі була можлива така людина-ідеаліст, яка прослужила 20 років у так званих «органах», не перебираючи засобами для досягнення мети, і раптом пустилася берега – дала волю емоціям і почуттям.

Хоча, безумовно, в житті буває всякого, такого, що нам і не снилося. Але це мистецтво, і воно рухається за своїми законами. Тому «Життя інших» вочевидь потрібно розглядати як своєрідну метафору. Але й вона може сприйматися глядачами з різним життєвим досвідом і світоглядом абсолютно по-різному… Ну от як розповісти новітній молодій публіці або ж людям з іншого світу про тоталітаризм часів так званого «розвиненого соціалізму»? Факти й деталі, як не дивно, нині часто-густо втрачають потенційну силу впливу на людей. Тому розповідь потрібно вибудувати таким чином, щоб слухачі-глядачі змогли ніби самі пережити певну подію, пережити історію разом із персонажами і творцем. Тобто, щоб переживання стало власним досвідом глядача. Очевидно, саме цим шляхом і рухався режисер.

Бо «Життя інших» – це історія, розгорнута не в деталях і фактах; вона розповідає, вона свідчить про затхлий дух тієї епохи, за якою нині дехто пускає сльозу… З іншого ж боку, цей фільм створено в атмосфері суспільства, яке пройшло люстрацію. І після люстрації співробітник (визнаної злочинною) «Штазі» не може обіймати державні посади, а чи працювати суддею або вчителем. У нас бо нічого подібного так і не сталося – капітанів КҐБ та їхніх начальників ні юридично, ні морально суспільство не засудило. Відповідно, вони ні в чому не каються і досі лишаються господарями життя. Ну а в сусідній Росії – взагалі керівниками держави. Що й казати, з нашого погляду – це також «життя інших»…

Так чи так, а режисерові фільму Флоріанові Доннерсмарку, вочевидь, ішлося про християнські цінності (хто здатен покаятися, той буде прощений). Його позиція, сказати б, загальногуманістична… І, судячи з усього, «Життя інших» – це, передусім, драма про здатність людини приймати правильні рішення, адже чи не кожен із героїв стрічки ставить собі питання: чому варто слідувати – певним принципам, а чи своїм почуттям? Режисер картини взагалі каже, що ідея фільму народжена під враженням слів Лєніна про «Місячну сонату» Бетговена. Мовляв, коли слухаєш таку музику, віддаєшся почуттям, хочеш гладити людей по голові, коли тим часом по голові їх треба бити. Отже, щоб бути вірним ідеології, почуття доводиться вимикати… Забудьмо про вимикач.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com