Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

28.10.2009 15:45

ВІМ ВЕНДЕРС: Результати кіномандрівки

more.jpg

Своєрідним ключем до розуміння кінематографа Віма Вендерса може бути діалог між продюсером та режисером у його картині «Стан речей». Режисер та продюсер розмірковують над долею проекту, якого їм так і не вдалося довести до кінця. Йдеться, власне, про умови, за яких кінематограф взагалі здатен виживати у сучасному світі.

Наприкінці картини продюсера і режисера розстрілюють невідомі переслідувачі, і такий стан речей виглядає своєрідним підтвердженням їхніх слів. Під час пострілів режисер намагається захиститись, виставивши перед собою ручну кінокамеру, як пістолет, і в цьому його жесті можна прочитати не стільки відчай, скільки наївну віру в кінематограф, який здатен зупинити кулю.

У контексті сказаного кіно самого Віма Вендерса цілком скидається на диво, яке сталося у Німеччині на початку сімдесятих і триває до сьогодні. Диво, бо перші картини Вендерса були саме чорно-білими, без чітко прописаної фабули, безжанровими історіями, які більше скидалися на шматки реального життя, ніж на кінофільми у традиційному розумінні цього слова.

І його перші фільми мали промовисті назви: «З плином часу», «Аліса в містах», «Хибний рух», «Стан речей», «Париж, Техас»,  бо в них найчастіше йшлося і про сам час, і про мандри містами, і про міста як втілення найрізноманітніших людських сподівань, проте найголовнішим предметом цих фільмів ставали неформальні невимушені стосунки поміж людьми.

Скажімо, в картині «З плином часу» йдеться про молодого кіномеханіка, який їздить вздовж  кордону з НДР, обслуговуючи кіноустановки. По дорозі він підбирає розчарованого у житті чоловіка, разом з яким мандрує далі. Фільм максимально вільний за формою та змістом. Герої ведуть себе природно, їхні вчинки не виходять за межі побутових, так само, як і слова, які не значать тут більше за мовчанку.
Вендерс не перебирає на себе функції деміурга, який творить новий світ, бо для нього важливіше відкривати щось у вже існуючому.

Картиною «Аліса в містах» режисер продовжить розповідь про мандрівки свого героя. Тепер це німецький невдаха-журналіст, який не догодив власному редактору, за що змушений був покинути Нью-Йорк. В аеропорту він знайомиться з жінкою та її донькою Алісою. Незабаром обставини обернуться таким чином, що він буде змушений самостійно турбуватися про Алісу, і разом із нею мандруватиме Європою.

І в цій картині з кожним новим містом стосунки між замкненим журналістом, який переживає свої не найкращі часи, та допитливою і дещо примхливою дівчинкою виникає особливе взаєморозуміння, яке  були потрібне їм обом. Власне, у цьому фільмі була найповніше зреалізована своєрідна естетична програма молодого Вендерса, який прагнув знімати картини, що ніби творяться самі по собі, органічно, без насильницького у них втручання.

Загалом кар’єра Віма Вендерса розвивалася водночас у Європі та Америці. Саме американське кіно, як і рок-музика, спонукали його самого стати митцем. В Америці він зафільмував одну з найвідоміших своїх картин – «Париж, Техас», надзвичайно виразну візуально та драматичну за змістом.

В основі стрічки вже відома колізія про чоловіка середніх років, який одного дня покидає свій звичний спосіб життя і розпочинає мандри у невідомому напрямку. Його знаходить та повертає до людей його рідний брат, у родині якого живе син головного героя. Зрештою, стосунки між батьком та сином відновлюються, і разом вони вирушають на пошук матері хлопчика, яка також відреклася від сина. Зустріч колишнього подружжя та всі обставини, які супроводжували цю історію, Вендерс зафільмував з надзвичайною кінематографічною майстерністю, дуже точно, емоційно і виразно.

Ну а найбільш «німецьким» його фільмом залишаються «Крила бажань» або,  традиційніше, «Небо над Берліном», стрічка 1987 року, у якій двоє янголів ведуть спостереження над сучасними мешканцями Берліна, часто заздрячи людському життю. Зрештою, один із них вирішує залишитися серед людей заради жінки, яку покохав.

«Небо над Берліном» знято інакше, ніж попередні картини Вендерса: тут доволі складна драматургійна структура, безліч дійових осіб, а також вільне пересування у часі та просторі.
 
У двотисячних роках Вендерс продовжує фільмувати, здебільшого досліджуючи знайомі йому теми. Картина «Зйомки у Палермо», що демонструється в АРҐУМЕНТІ-КІНО 1 листопада о 23:05, – тому доказ. Тут також ідеться про героя, який переживає кризу, тут також багато важить мандрівка та місце дії. І тут також ключем до порятунку стають людські стосунки. Проте додалися й інші чинники. Насамперед – це смерть, яка в картині виступає аж ніяк не анонімною силою, якої не можливо уникнути. Зі смертю у фільмі можна поговорити і навіть зробити їй послугу.

Це єднає Вендерса з потужною європейською традицією, особливо з Інґмаром Берґманом. Можна сказати, що мандрівка Вендеса прийшла до певного важливого пункту, в якому людське життя перетинається з вічністю.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com