Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

05.06.2010 17:59

«Мелінда і Мелінда», Вуді Аллен

more.jpg

У програмі 13 червня о 01:30 – фільм знаменитого американського кінорежисера Вуді Аллена. Його кіноексперимент зразка 2004 року, що називається «Мелінда і Мелінда» / Melinda and Melinda (2004, США).

Доведена до відчаю молода жінка на ім’я Мелінда без запрошення з’являється на одній приватній вечірці у Мангеттені, Нью-Йорк. І цим спричиняє хаос, який призводить до низки романтичних спокус і неочікуваних романів… Але фокус у тому, що перед нами розгорнеться історія однієї й тієї ж жінки, яка оповідатиметься паралельно в драматичному і комічному варіантах.

Власне, фільм розпочинається з того, що за ресторанним столиком друзі дискутують, чого в житті більше – комічного чи трагічного. Автор успішних комедій переконаний, що люди повсякчас шукають привід для сміху, аби втекти від проблем реального життя. Його ж приятель, майстер драми, вірить у силу трагедії. І от вони беруться позмагатися – кожен розгортає історію, засновану на анекдоті про непроханого гостя, на свій копил. Тобто крутять Меліндою, хто як хоче і може.

У результаті виходять дві різні інтерпретації однієї й тієї ж історії. Як уже зазначалося, вони точаться паралельно і мають різні жанрові основи, в яких Мелінда і навколишні персонажі змінюються в залежності від трагічної або ж комедійної суті розповіді. Природно, що еволюції з різних точок зору призводять до двох різних фіналів, у яких комедія лишається комедією, а, сказати б, трагедія – теж на своєму місці. І, незважаючи на тонку межу поміж ними, ці дві історії про одну і ту ж Мелінду не перетинаються, хоча дуже близькі одна одній.

Отже, Вуді Аллен ставить давнє, сказати б, жанрове театральне запитання – перед собою і глядачами: що таке життя? – трагедія чи комедія? Відповідь ніби й давно відома – якщо брати за Шекспіром, принаймні, за генеральною лінією його п’єс, то, звісно, трагедія, а коли ж за Бернардом Шоу, то, безумовно, комедія. Тобто, хто як дивиться, як сприймає – у кого яка натура, який світогляд…

Але ж Вуді Аллен прагне перевірити все це на собі, на своїй творчості. Він бо знаний сумний комік, майстер нью-йоркських трагікомедій, чи, принаймні, комедійних драм. А тут вирішив поекспериментувати із розщепленням цих двох жанрів власної творчости в одному і тому ж фільмі. Часом складається враження, що він як режисер навіть дещо плутається у вирві власних сценарних ходів. Але, може то витончена гра, хто його зна?.. Ігор Грабович вирішив розібратися із творчістю Вуді Аллена – поміж драмою і комедією.

Вуді Аллен, як відомо, полюбляє фільмуватися у своїх стрічках. Але тут ми його не побачимо. Та, безумовно, побачимо правдивий вудіалленівський кіноопус номер… п’ятдесят якийсь там. Нічого дивного, адже від початку шістдесятих років цей гіперплідний режисер, якому нинішнього року виповниться 75, акуратно знімає мінімум по одній стрічці на рік, часто-густо і по дві. І міцно тримає творчу планку! Переконайтеся…

**
Вуді Аллен: між драмою та комедією

Американський комік, сценарист та кінорежисер Вуді Аллен не відділяє себе від рідної культури, не відділяє, власне, від Америки, у якій народився, виріс та сформувався. Як і більшість американців, він вважає кінематограф винятково розвагою, щоправда, додаючи: одні розваги можуть бути вишуканішими за інші. Подібний поділ можна цілком віднести і до творчости самого Вуді Аллена. Його перші картини цілком розважальні, вони здебільшого складаються з пародійних скетчів і не торкаються жодних серйозних проблем.

Проте з роками кінематограф цього режисера стає серйознішим. Часто він фільмує стрічки, цілком позбавлені гумору, проте найчастіше змішує комічні та драматичні епізоди. Першою картиною такого, сказати б, комбінованого жанру, яка, до слова, принесла Алленові першого «Оскара», стала стрічка «Енні Голл». Вже у перших кадрах фільму режисер прямо звертається до глядача, аби визначити інтимну тональність картини.

«Енні Голл» – це лірична історія кохання, яка подається у вільному режимі. Головний герой розмірковує над природою свого почуття, рефлексує стосовно побачених фільмів та прочитаних книжок. Перед нами розгортається історія кохання двох представників різних національних культур, які намагаються знайти спільну мову. І до сьогодні «Енні Голл» видається стрічкою напрочуд багатою як за проблематою, так і за виражальними засобами.

Фінальний епізод, у якому ми бачимо порожню вулицю після того, як герої покинули кадр, є свого роду меланхолійним поглядом на світ зрілого Аллена, для якого реальність цілком можлива взагалі без людей. Саме тут помітно, наскільки самі визначення «комедія» та «драма» цілком належать людському світові, проте мало стосуються природи самих речей.

У сімдесяті роки ХХ століття Вуді Аллен фільмує кілька стрічок, які позначені впливом на нього знаменитого шведського кінорежисера Інґмана Берґмана. Один із прикладів – картина «Інтер’єри». Аллен спробував перенести на американський ґрунт сувору скандинавську драму. Як каже сам режисер: «Мене не цікавив «певний драматизм», не цікавили традиційна драма чи комерційна драма. Мені хотілося одразу створити високу драму».

«Інтер’єри» розповідають історію з життя американської родини середнього класу, яка переживає кризу. Одного дня голова сімейства за обіднім столом повідомляє присутніх, що відтепер він житиме для себе. Повідомлення призводять до гострого конфлікту, силові лінії якого охоплюють усіх домівників, проте найбільше стосуються матері, у світі якої довгі роки жили члени родини.

Власне висока драма в «Інтер’рах» можлива завдяки підкресленій серйозності, з якою обговорюються життєві обставини родини. Конфлікт тут стосується світоглядних речей,бо родинна криза настала через невміння героїв виявляти свої почуття, через їхню нездатність насолоджуватися життям. Усе це повертається з приходом нової господині дому. Інтер’єри, обставини життя інколи слід змінювати, якщо вони заважають щастю.

Іще одна криза, цього разу письменницька, лежить в основі одного з найрадикальнішихфільмів Аллена – «Деконстуюючи Гаррі». Сам режисер зіграв письменика Гаррі Блока, який безнадійно заплутався у стосунках з жінками та родичами, ніяк не може розпочати новий роман, здійснює кримінальні злочини та зловживає спиртним. У фільмі використана знайома вільна структура, яка включає розповідь про життя Гаррі Блока з екранізацією його коротких оповідань. Вигадані герої тут коментують життя живих людей, а живі люди цілком залежні від чужої фантазії.

Власне, у картині «Деконструюючи Гаррі» Вуді Аллен довів до досконалости своє уміння переплітати драматичні та комічні епізоди, які не просто доповнють одне одного, але й дозволяють зробити картину світу багатовимірнішою, переконливішою, відтак, людянішою. У фіналі стрічки усі вигадані герої приходять до Гаррі Блока, аби подякувати йому за те, що він їх створив. Там само звучить доволі доступна, проте дієва філософія кіногероя, за якою вгадуються погляди самого кінорежисера: «Пізнай себе, не обманюй себе, знай свої можливості і живи собі на радість».

6 червня в АРҐУМЕНТІ-КІНО – «Мелінда і Мелінда». Як уже було сказано, спроба відкритої полеміки на тему: що є наше життя: драма чи комедія. Власне, у картині має значення усе: і сюжет, і  доволі складна структура оповіді, проте найважливішою залишається інтонація Вуді Аллена, яка не змінилася з часів картини «Енні Голл».

Він знову веде мову про важливі для нього речі, і в цьому випадку саме слова, а не показ відіграють головну роль. Бо саме слова визначають сенс наших вчинків, саме вони здатні вплинути на наші дії та змінити життя. У цьому фільмі слова створюють дві альтернативні реальності, геть не схожі одна на одну. У них  Мелінда номер один ніяк не нагадує  Мелінду номер два. Два однакових імені, проте які різні долі! Зрештою, в цьому і вбачається традиційна вже іронія Вуді Аллена, письменника та кінорежисера, для якого суперечка про слова і є основою людського існування.






RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com