Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

29.10.2010 18:05

Бріжит Бардо – райська кіноптаха

more.jpg

Бріжит Бардо – одна з тих кінозірок, що творять цілу епоху, і не тільки в кінематографі, але й у суспільному житті. Вона з’явилася до дивного вчасно – у середині п’ятдесятих, у час всезагальних сподівань після жорстоких утрат Другої світової війни. Прийшла, аби позначити нові часи ліберальної свободи та безтурботного гедонізму. На екрані Бардо з’явилася зовсім юною і  фактично оголеною, чим одразу привернула до себе увагу.

Згідно загальноприйнятої версії, фото юної балерини свого часу помітив молодий паризький журналіст Роже Вадім, який показав світлину своєму приятелю кінорежисеру, а той, своєю чергою, запросив дівчину зніматися в кіні. Згодом саме Роже Вадім візьме шефство над молодою дебютанткою і впродовж кількох років буде – по черзі – її прес-аташе, законним чоловіком, а також кінорежисером. Саме він і зафільмує перший гучний фільм із Бардо у головній ролі.

Власне, йдеться про картину «І Бог створив жінку», до якої Вадім також написав сценарій. У центрі історії – вихованка сиротинця Жюльєт, доволі легковажна та яскрава молода особа, у яку без тями закохуються троє чоловіків. Суперництво між ними і складає основу сюжету.

Бріжит Бардо втілила на екрані фатальну жінку нового часу, і це вже не була класична похмура білявка, яка губить чоловіків через власну підступну волю, а молода весела дівчина, чия емансипованість, розкутість, відверта сексуальність самим фактом свого існування здатна спричинити проблеми оточенню. В картині через героїню Бардо брат іде на брата, а в фіналі навіть звучить постріл із пістолета, який хоч і не має загалом серйозних наслідків, проте втихомирює пристрасті.

Після скандального успіху картини «І Бог створив жінку» Бардо багато фільмується, зазвичай не перебираючи ролей. Найчастіше експлуатуються її зовнішні дані та імідж легковажної бунтарки. І проявляє себе акторка насамперед у комедійному амплуа. Зокрема, вона фільмується у стрічці «Бабетта йде на війну», яка, до слова, стала першою картиною з Бардо, котру показали в Радянському Союзі. У цьому фільмі Друга світова війна зображена, хоч і небезпечною, проте доволі веселою авантюрою.

Бріжит Бардо грає роль наївної француженки Бабетти, яка після низки пригод потрапляє до Британії, де вступає на військову службу і швидко стає всезагальною улюбленицею. Згодом військове командування помічає, що дівчина дивовижно схожа на коханку одного важливого нацистського генерала, який склав план вторгнення на Британські острови. Аби порушити цей план, Бабетту та її коханого лейтенанта Жерара закидають у тил ворога. І, о диво, Бабетту одразу полюбили і ворожі солдати, і ворожі офіцери, і навіть начальник ґестапо, який мимоволі став допомагати сексуальній француженці у здійснені її плану. Ніхто тепер не сумнівається, що саме Бабетта виграла Другу світову.

1960 року Бардо фільмується в картині Анрі-Жоржа Клузо «Істина», де грає роль обвинуваченої у вбивстві свого колишнього нареченого. Стрічка зафільмована у жанрі судової драми, і розгляд справи тут супроводжується численними флешбеками, спогадами, які весь час ускладнюють саму історію, роблячи істину фактично недосяжною.

Бардо знову грає дівчину, не особливо схильну до наполегливої праці, легковажну, запальну, поверхову і дуже чуттєву. Себто акторка грає саму себе, точніше, свій образ, який сформувався за останнє десятиліття  у свідомості мільйонів глядачів та читачів жовтої преси. Тому і суд над героїнею Бардо, над її поглядами та способом життя був фактично судом над самою акторкою. Це саме той приклад, коли кіно та реальність щільно переплелися.

І роль стала правдивим тріумфом актриси. Під вправною орудою режисера Клузо Бріжит Бардо зуміла зіграти суперечливий, непослідовний, проте дуже французький характер, який живе імпульсами, проте уміє залишитися невинним. Картина не втратила актуальности і дотепер, бо оповідає про здатність суспільства об’єднуватися проти правдивого вияву незалежности і свободи, краси та неприхованої радости від життя.

Ще одну непересічну роль Бардо зіграла у фільмі Жана-Люка Ґодара «Зневага», створеного за романом італійського письменника Альберто Моравіа. Тут ідеться про драматурга середніх років Поля, якого запрошують написати сценарій до картини про пригоди Одіссея. Режисером стрічки виявляється славетний Фріц Ланґ, який хоче зафільмувати серйозну історію про античний світ. Натомість продюсер Джеремі Прокош налаштований на розважальну картину.

Пол знайомить свою дружину Каміллу з продюсером Прокошем і майже одразу дозволяє їм залишитися наодинці. Власне, це і стане причиною зневаги молодої дружини, яка у такій поступливості побачить чоловікову слабкість.

Загалом «Зневага» – цілком авторський проект. Ґодар міцною рукою скеровує творчу енергію знімальної групи, створюючи своєрідне лялькове шоу, в якому актори – тільки маріонетки для втілення режисерського задуму. Ґодар створює надзвичайно виразні мізансцени, які ніби позначають рух пристрастей, що вони аж ніяк не змінилися з античних часів.
 
Довкола цієї картини існує леґенда, ніби продюсер Джозеф Лєвін змушував Ґодара зафільмувати Бардо оголеною, і режисер виконав вимогу, проте зробив це по-своєму, перетворивши епізод на ще один невимушений атракціон.

Бардо дуже мало фільмувалася поза межами Франції. Взагалі, вона вважала акторську кар’єру не зовсім підходящою для себе. Її втомлювали репетиції, вона не сповідувала акторської техніки перевтілення, тому найчастіше грала саму себе.

1968 року Бардо зіграла в американському вестерні «Шалако», який став одним із рідкісних у її кар’єрі закордонних фільмів. 

Акторка тут грає графиню Іріну Лазар, яка разом з іншими європейськими аристократами  спокусилася полюванням в індіанській резервації апачів без дозволу самих тубільців.  Незабаром апачі оголосили білим людям війну на винищення.

Ми бачимо Бардо з рушницею та револьвером у руках, а також у цілком пікантних епізодах. Її партнером у фільмі став Шон Коннері, і ми можемо зауважити різницю у їхніх акторських техніках, пластиці, загальному малюнку ролі. Бардо відчуває себе у картині не зовсім органічно, проте, сказати б, не втрачає мужности до кінця.

31 жовтня о 00:55 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – Viva Maria! Ще одна роль Бріжит Бардо у ще одного славетного французького кінорежисера. Бардо не вперше фільмується у Луї Маля, проте цього разу славу їй довелося поділити з іншою французькою примою – Жанною Моро, з якою вони створили доволі гармонійний дует. Картина прикметна не тільки своєю легковажною атмосферою, сповненою неприхованої еротики, але й вдалими музичними номерами, які фактично перетворюють її на мюзикл. І саме у цій картині Бардо проявила себе як співачка. Фільм не став її музичним дебютом, проте дозволив додати до свого і так доволі барвистого образу ще одну яскраву фарбу. Що тут скажеш, – райська птаха Бріжит Бардо. 






RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com