Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

21.01.2011 19:07

Даяна Кітон – чужа серед усіх

more.jpg

Американська акторка, режисерка, сценаристка Даяна Кітон має славу одного з найнезалежніших кінематографістів свого покоління. Вона прославилася на початку сімдесятих – спочатку як театральна, а згодом як кіноакторка та законодавець мод. Вуді Аллен, який зафільмував разом із нею сім фільмів, не шкодує для Кітон епітетів. Можливо, причина в особистих стосунках, які довгий час поєднували цих двох людей, проте значення Даяни Кітон для кінематографа сімдесятих годі переоцінити. Вона – одна із тих актрис, які зробили природність та  розкутість звичайної, пересічної людини нормою існування на кіноекрані.

І все ж слави Кітон досягла саме у фільмах Вуді Аллена. Дебютувавши в екранізації його п’єси «Зіграй це ще раз, Семе», яка, до слова, є прямим перенесення бродвейської вистави на кіноекран, включно з акторським складом, саме Кітон незабаром стане утіленням жіночности за Вуді Алленом. Власне, ця жіночність не тільки у фізичному магнетизмі, а ще й у цілому переліку талантів та умінь.

Справжнім гімном Кітон стала стрічка «Енні Голл», де акторка зіграла головну героїню. По-суті, вона зіграла саму себе. Аллен підняв її на п’єдестал, продемонструвавши і комедійний, і драматичний талант акторки, і її музичні здібності, і манеру вдягатися, яка стала дуже популярною і має послідовників аж до сьогодні.
 
У цьому творі Вуді Аллен протиставляє своєму героєві – єврейському інтелектуалу та невротику – представницю білої протестантської Америки, яка сповідує трохи інші цінності.

Саме таким і був образ, який Даяна Кітон втілила в кіні сімдесятих. На екрані вона найчастіше виявлялася чужинкою, яка дивним чином опиняється у невластивому для себе та навіть ворожому середовищі. Такою вона є у картині Френсіса Форда Копполи «Хрещений батько», де зіграла роль американки Кей Адамс, у якій можна вгледіти традиційну білу Америку, дещо ідеалістичну та наївну.

З дозволу сказати, весь «Хрещений батько» цілком може бути зведений до двох епізодів цієї картини. Перший, коли героїня Кітон слухає оповідь Майкла Корлеоне на весіллі, у якій він не ототожнює себе зі своєю родиною, та фінальна сцена, коли перед Кей Адамс зачиняються двері, котрі назавжди відділяють її від чоловіка, що той відтепер став хрещеним батьком.

Обидві сцени прикметні і своєю влучною та потужною режисурою, і грою Даяни Кітон, яка зуміла показати і наївність молодої білої американки, і її розчарування, та навіть відчай від краху власних ідеалів.

Сімдесятих років Кітон знялася у ще кількох доволі радикальних та незвичних фільмах, які цілком закріпили за нею образ чужинки.

Насамперед, це картина Річарда Брукса «В пошуках містера Ґудбара». Кітон грає вчительку Терезу зі школи для глухих. Це її денне існування доповнюється існуванням нічним, у якому вона всіляко експериментуєзі своїм тілом. Стрічку можна віднести до однієї з вершинних стрічок «Нового Голлівуду». Картина реалістична аж до натуралізму і є ще одним коментарем до атмосфери сімдесятих з їх фатальною роздвоєністю та лицемірством. Кітон зіграла свою героїню послідовно, серйозно і гранично відверто.

Тереза ввійшла до галереї американських героїнь сімдесятих, бо була, власне, безневинною жертвою обставин, а не політичним активістом, діячем контркультури чи радикальною феміністкою. Вона по-своєму шукала щастя, проте жорсткі обставини, в яких опинилися, не давали їй жодного шансу залишитися живою та неушкодженою. Її не могли врятувати ні безпосередність та щирість, ні інтелект чи почуття гумору.

Іншу прикметну роль акторка зіграла у фільмі Джорджа Роя Гілла «Маленька барабанщиця». Це історія про арабо-ізраїльське протистояння. Героїня Кітон, британська акторка другого плану Чарлі, яка мріє про визнання та славу, несподівано для себе опиняється в центрі уваги ізраїльських спецслужб. Її вербує один з аґентів, у якого вона мала необережність закохатися. Вміло граючи на слабкостях жінки, ізраїльтяни змушують її до виконання небезпечного завдання.

Зрештою, режисер Джордж Рой Гілл знімає не тривіальну шпигунську історію, а драму про людські ідеали та брехню, яка маскує їхню відсутність. Героїню Кітон тому й обрали, що вона хороша акторка і не має жодних політичних ідеалів, хоча майстрено вміє їх імітувати. Фінал картини – це розстріл одного з лідерів палестинських терористів, коли кров із його ран бризкає на Чарлі. До певної міри, «Маленька барабанщиця» стала своєрдним завершенням, сказати б, «чужинського» циклу у творчості акторки. Усюди чужа, її героїня завше була або жертвою обставин, або співучасницею злочинів.

Від початку дев’яностих Даяна Кітон цілковито переходить на ролі у зворушливих родинних історіях, інколи вправляючись у ролях незалежних жінок, які вірять у кохання. Однією з таких стала драматург Еріка Баррі у картині «Кохання за правилами... та без». Тут її партнером став Джек Ніколсон, який зіграв такого собі цинічного парубка, який у шістдесят три вперше закохався.

Фільм прикметний не тільки своєю казковою інтонацією, але й сценою оголення Даяни Кітон. Відомо, що акторка принципова противниця пластичної хірургії, тому ці долі секунди, на які вона з’явилася на екрані у своїй цілком природній красі, були дуже високо оцінені Американською Кіноакадемією, яка номінувала її на «Оскара». Хоча, звісно, не тільки через це… Так чи так, а фільм залишається одним з найпопулярніших у кар’єрі Кітон – і через сам сюжет, і через головну героїню, яка зуміла не просто вистояти, але й знайти щастя.

23 січня о 01:20 в АРҐУМЕНТІ-КІНО ми побачимо Даяну Кітон періоду раннього Вуді Аллена. Власне, побачимо акторку очима закоханого чоловіка. У комедії «Любов і смерть» вона грає несподіваний варіант, сказати б, «турґєнєвської дівчини», яка уміло поєднує у собі високі інтелектуальні здібності, духовні поривання та нестримну німфоманію. Нічогенький такий коктейль – ну прямо виплекана мрія чи не кожного інтелектуала.

У цій, всуціль пародійній, картині віднаходимо елементи подальших стрічок Аллена, в яких комізм зрештою змінюватиметься одвертим драматизмом. І що гріха таїти, цей драматизм часто будуватиметься на протиставленні тіла і духу. Проте у фільмі «Кохання і смерть» Вуді Аллену усе ж вдається досягти гармонії. Одна з її складових – незрівнянна Даяна Кітон.






RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com