24.01.2011 19:38
«За жменю доларів», Серджо Леоне
У програмі 30 січня о 01:05 – перший фільм із міні-ретроспективи стрічок знаменитого італійського кінорежисера Серджо Леоне «За жменю доларів» / Per un pugno di dollari (1964, Італія – Іспанія – ФРН).
Сполучені Штати. Дикий Захід. У маленькому американському містечку іде війна поміж двома впливовими родинами, що їх абсолютно не цікавить закон. І тут з’являється загадковий чоловік без імені, що вміє стріляти без промаху…
Отже, в АРҐУМЕНТІ-КІНО – чотири фільми батька спаґеті-вестерна Серджо Леоне: «За жменю доларів», «На кілька доларів більше», «Хороший, поганий, злий» та «За жменю динаміту». Послідовно покажемо кіно, згадаємо ключові факти його творення, розповімо про спаґеті-вістерн, творчий шлях режисера і двох його акторів – Ілая Воллоха та Джеймса Кобурна. Отже…
Зрештою кінематограф Серджо Леоне помітно вплинув на творчість багатьох режисерів із різних країн. Його стилістичні особливості давно і твердо закріпилися у словнику кінематографічних кліше. Тож маємо справу із класикою.
Щеб пак, Леоне є одним із улюблених режисерів Джона Ву. Роберт Родріґес називає свою стрічку «Якось у Мексиці», тим самим, сказати б, вклоняючись майстру – посилаючись на подібні назви знаменитих фільмів Леоне. Квентін Тарантіно після виходу картини «Вбити Білла» скаже: «Мені завжди хотілося буквально процитувати Серджо Леоне – ще до того, як я взагалі почав щось знімати. І мої мексиканські заморочки завжди були осучасненими, але неприкритими версіями із фільмів Леоне. А тепер його цитую, так би мовити, по-японськи». Ну а Даріо Ардженто, майстер італійського горора, що він працював у Леоне на одному з фільмів, просто вдячний тому за режисерську науку: «Серджо навчив мене бачити важливість конкретних, простих речей». (кінець цитати)
Глибоко в основі сюжету стрічки та характеру знаменитого героя Клінта Іствуда лежить роман корифея американського літературного детективу Дешіла Гемета – «Червоні жнива». (Автор всього лиш п’яти романів, у 20-30-х роках Гемет навічно вписав себе до історії світової літератури, для якої його роман став таким само одкровенням, як для кіноманів 60-х картина «За жменю доларів»). Але мотиви «Червоних жнив», а також іншого роману Гемета, «Скляний ключ», уперше перевів на екран, адаптувавши до японських реалій Акіра Куросава. Із цього вийшла самурайська стрічка «Охорононець» із Тоширо Міфуне в головній ролі.
А фільм Леоне – це вже одвертий римейк «Охоронця». Настільки одвертий, що Куросава подав був до суду за плагіат, але безрезультатно. І цікаво, що романний герой та герой Міфуне таки є безіменними, тоді як безіменний персонаж Іствуда насправді у трьох фільмах поспіль відгукується на різні прізвиська – Джо, Монко і Блондинчик. Зверніть увагу…
У цьому вестерні «За жменю доларів», як на свій час, усе дихало новизною: сюжет, режисура, мистецька гра, образи незвичних героїв-антигероїв і дуже багато насильства, що було неприпустимо для американського кіна.
Окрім усього, Леоне вчинив дещо авантюрне задля глядацького успіху стрічки. Він замінив у титрах всі італійські прізвища на американські. Сам, до прикладу, став Бобом Робертсоном. Тож публіка пішла на американський фільм і так була заскочена, шокована, що послідували другий і третій перегляди. (За два роки збору – 600 мільйонів лір). Адже – жодних стереотипів традиційного вестерна, ніяких хороших і поганих хлопців – реалізм і жорстокість ураганом змели захланні закони жанру.
