Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

04.02.2011 19:29

«На кілька доларів більше», Серджо Леоне

more.jpg

У програмі 6 лютого о 01:35 – другий фільм із міні-ретроспективи стрічок знаменитого італійського кінорежисера Серджо Леоне «На кілька доларів більше»/ Per qualche dollaro in piu (1965, Італія – Іспанія – ФРН)...

Безумовно, це один із найкращих вестернів в історії кіна. Неповторний і меткий герой Іствуда, «мисливець за головами», іде кривавим слідом бандита, що той тероризує місцевих жителів. Нагрода – 10 тисяч доларів. Але раптом у нього з’являється суперник, полковник Мортімер, яким рухає жага помсти… 

«На кілька доларів більше» – другий вестерн Леоне, що він зроблений з очевидно складнішим сюжетом, аніж дебютний. Тут є не тільки стрілянина і боротьба добра зі злом, але й присутня вже згадана – одна з найпопулярніших тем світового кінематографа – тема помсти. І посутньо головні герої тут – полковник Мортімер у виконанні Лі Ван Кліфа (він також зіграє роль Злого у наступній картині – «Хороший, Поганий, Злий»), а також бандит на прізвисько «Індіанець» (Джан Марія Волонте). А персонаж Іствуда ніби дещо збоку. І в цьому фільмі остаточно стирається межа між добром і злом. Екранний світ повністю підпорядкований «законові кольта». На це недвозначно вказує і режисер, коли вибирає прикметний епіграф: «Там, де життя нічого не варте, цінується смерть».

Попри згадані особливості картини стосовно диспозиції персонажів, усе ж у перших трьох спаґеті-вестернах Леоне на загал провідним, сказати б, лейтмотивним героєм виступає чоловік без імені у виконанні Клінта Іствуда. Цікаво, що на початках зовсім не для нього передбачалася роль – звісно, починаючи з картини «За жменю доларів». Серджо Леоне пропонував утілити цей образ і Чарльзу Бронсону, і Генрі Фонді, і Джеймсу Кобурну, і Річарду Гаррісону. Та всі відмовились.

Зрештою, у «невідомого європейського режисера» зіграв «невідомий американський актор». Сказати б, за жменю доларів – гонорар у 15 тисяч справді був надто скромний. Що й казати, Іствуд сам зодягнувся для цієї ролі – купив чорні джинси на Голлівудському бульварі, а капелюха в Санта-Моніці. Щоправда, фірмове пончо на Іствуда зодягнув власноруч Леоне. Та коли продюсер першого фільму подав до суду, вимагаючи компенсації за подальше використання образу героя Іствуда, і ця прикметна ознака не переконала суддів. Мовляв, персонажі різні…

А наприкінці шістдесятих років в одному із спеціальних голлівудських журналів був оприлюднений діалог двох американських режисерів вестерна, один із яких Берт Кеннеді, а другий – великий Джон Форд, автор «Диліжанса» та іншої безперечної класики. Кеннеді питає: «Ти бачив іспанські чи італійські вестерни?» Форд: «Ти жартуєш…» (Мається на увазі, що поняття неамериканського вестерна – це абсурд!). Кенеді продовжує: «Аж ніяк». Форд: «І на що ж вони схожі?». Кеннеді: «Просто вбивства. П’ятдесят чи шістдесят убивств у кожному фільмі»…

«На кілька доларів більше» – другий фільм із так званої «Доларової трилогії» Серджо Леоне. Окрім того, що тут триває суперечка із класичним американським вестерном і Дикий Захід змальовується, з одного боку, комічно, а з іншого як жахлива реальність, картина «На кілька доларів більше» – це, передусім, блискуча гра кінематографічної форми. За цією ознакою стрічка хіба що поступається третьому (і незрівнянному) фільмові трилогії – «Хороший, Поганий, Злий».





RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com