Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

12.03.2011 19:34

«Закохані жінки», Кен Рассел

more.jpg

У програмі 13 березня о 01:00 – перший фільм із міні-ретроспективи стрічок видатного британського кінорежисера Кена Рассела – «Закохані жінки»/ Women іn Love (1969, Велика Британія), екранізація однойменного роману поета й письменника Дейвіда Лоуренса, декадента і руйнівника суспільних моральних підвалин першої третини ХХ століття. Екранізація, здійснена 1969 року.

У фільмі, що він сповнений одвертих еротичних сцен та сюрреалістичних мотивів, розповідається історія двох сестер, Ґудрун та Урсули, що вони прагнуть пристрасти, а також їхніх улюблених чоловіків, Джералда і Руперта, які розчарувалися у житті та в жінках.

Роман Лоуренса був опублікований 1920 року обмеженим накладом і викликав обурення консервативної частини англійського суспільства. Більше того, за два роки відбувся гучний цензурний процес над автором. Та це ще нічого, в порівнянні з долею його останнього роману, написаного 1928-го і виданого на батьківщині письменника, у Великій Британії, лишень 1960 року. Йдеться, звісно, про «Коханця леді Чаттерлі». Ця книжка перебувала під забороною через використовану в тексті ненормативну лексику, через одверті сексуальні сцени, а також, як вважалося на той час, непристойну сюжетну лінію, а саме – любовний зв’язок парубка-робітника та аристократки. До речі, Кен Рассел екранізував і «Коханця Леді Чаттерлі», але дещо пізніше, 1993-го, у форматі мінітелесеріалу.

Екранна адаптація «Закоханих жінок» не випадково вважається вдалою спробою перекласти на кіномову прозу Лоуренса, яка важко піддається екранізації через свої літературні особливості, та й через дихання часу. Рассел зумів підібрати правильний ключ – він увесь час знижує, збиває пафос роману дотепними деталями і порівняннями, примушуючи іронійно ставитися до проблем героїв книжки. Такий режисерський стиль цілком справедливо називають постдекадентським. Адже Рассел висміює, розвінчує, показує зворотній бік не тільки хибних ідеалів буржуазної культури, але й символів і фетишів декадентства та модернізму, що вони свого часу кинули сміливий виклик панівному мистецтву, його етиці та естетиці. І все це присмачено дотепним гумором, тому не виглядає цинічним.

«Закохані жінки» Кена Рассела стали першим фільмом, так би мовити, «великого» кіна, в якому одверто було продемонстровано… чоловічу голизну. Це доволі тривала сцена боротьби героїв Елана Бейтса й Олівера Ріда повністю оголеними. Саме через цей епізод стрічка свого часу отримала у Великій Британії промовистий рейтинґ «Х»… Власне, на батьківщині це й була єдина, з дозволу сказати, «нагорода» фільмові. Тим часом аж 12 номінацій на національну кінопремію BAFTA скінчилися нічим. Зате виконавиця ролі Ґудрун Ґленда Джексон за океаном отримала «Оскара» за найкращу жіночу роль.

Постановникові стрічки  нині 83 роки, а найостанніший із його 70 фільмів датується нещодавнім 2006-им. Не дивно, що Кен Рассел заслужив титул патріарха британського кіна. І його творчість завше викликала бурхливу реакцію у публіки та критиків через свою провокативність…




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com