Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

03.05.2011 14:20

Тібор Такач – по той бік страху

Тібор Такач належить до категорії кінематографістів-універсалів, чия головна місія – завше триматися на плаву і постійно фільмувати. І подібний кінематограф має насамперед історичну цінність, бо демонструє розвиток цього виду розваг та мистецтва у всій його непростій динаміці, починаючи від тематики картин і закінчуючи технічними досягненнями. І в режисера є своя улюблена тема та свої улюблені і дуже ефектні прийоми її розкриття.

Тібор Такач

Такач дебютував у кіні наприкінці сімдесятих, а прославився 1987 року фільмом «Брама». Це історія двох підлітків, які мимоволі відкрили ворота до пекла. І поки їхні батьки були відсутні, діти вступили у прю з давніми демонами. Ставки у цій боротьбі були не по-дитячому високі, бо йшлося про спасіння не тільки власної домівки, але й усього світу.

Звісно, «Брама» скидається на дитячу версію знаменитих горорів вісімдесятих, включаючи «Зловісних мерців» та «Повсталого з пекла». І  все ж картина стала культовою, було знято навіть продовження, а нещодавно з’явилися чутки і про нову постановку «Брами». І в цьому фільмі Такач позначив тематичний напрям своїх стрічок, які доволі часто оповідатимуть історії про внутрішні страхи та зовнішнього переслідувача, що він ці страхи утілюватиме. І боротьба між темною та світлою половиною у картинах Такача є завжди надзвичайно видовищною та винахідливою.

Такач фільмує в комерційному кіні, тому його стрічки подають актуальні події у популярних жанрах та за участи популярних акторів. Однією з найкращих стрічок такого плану є стрічка «Саботаж», яка оповідає історію протистояння двох американських снайперів, які опинилися по різні боки барикад.

У цьому трилері – доволі напружений сюжет, цікава інтрига, проте на перший план виходить візуальна складова історії. Такач фільмує свою картину з максимальною увагою до технічних деталей і загальної атмосфери дії, які заступають для нього психологічні мотивації та достовірність фабули.

Водночас його історія – цілком універсальна, класична, сказати б, вічна. І конфлікт, покладений в її основу, також вічний, так само, як і фінал, в якому добро перемагає зло, а людина долає свою темну половину.

У дев’яності роки Такач творить фільми у своєрідних гібридних жанрах, які включають елементи бойовика, трилера, горора та антиутопії. Прикладом такої стрічки є «Червоний слід». Дія точиться у Росії імовірного майбутнього. Це світ передових біотехнологій та азійської політичної системи. Тут можуть воскрешати мертвих, проте послідовно борються із найменшими проявами свободи. І до цього світу потрапляє герой картини Джон Андерсен Вейд – спекулянт дефіцитним товаром із Нью-Йорка. На початку фільму його вбиває керівник бандитського угруповання «Тройка», проте незабаром повертають до життя російські спецслужби, які мають свої плани стосовно Вейда.

«Червоний слід» – доволі химерна картина і за сюжетом, і з своїм підкреслено нереалістичним стилем. У цій стрічці на перший план виходять різного роду візуальні ефекти, які мають підкреслити умовність дії та своєрідну снодійну природу картини.

Режисер творить світ концептуально, широкими мазками, і реальність із-під його кінопензля постає водночас фантастичною і все ж доволі правдивою.

У двотисячних роках Тібор Такача здебільшого фільмує телевізійні картини, присвячені всякого роду природним і техногенним катастрофам, а також їхньому впливу на життя звичайних людей. І знову його стиль підкреслено візуальний, а конфлікти позбавлені звичної злободенности. Водночас його фільми оперують певними метафорами, які матеріалізують одвічні людські страхи. Прикладом такої історії є стрічка «Меґазмія», де втілюється індіанська леґенда про змію антеку, що та при певних обставинах здатна утілити собою пекло на землі.

Змію в індіанській крамниці краде пересічний білий американець, прагнучи позбавити свого брата страху перед плазунами. І він має виконати кілька правил догляду за змією. Проте ситуація дуже швидко виходить із-під його контролю, і сам господар одним із перших стає жертвою ненаситної істоти.

Ясна річ, «Меґазмія» Такача мало що додає до картин із подібним сюжетом, проте вона спирається не тільки на одвічний людський страх, але й на одвічну людську здатність цьому страхові протистояти, віднайти у собі резерви для боротьби та перемоги.

І про такі резерви ідеться також у фільмі «Крижані павуки», що оповідає про сумні наслідки експериментів військових, які у черговий раз намагаються створити суперзброю, проте втрачають контроль над піддослідними. Цього разу ними є звичайні павуки, що виростають до незвичних розмірів і вирушають із лабораторії на пошуки харчів.

У центрі цієї історії сорокарічний колишній спорсмен, який через травму був змушений залишити великий спорт і стати тренером на гірськолижному курорті. Боротьба з павуками, які вирвалися з військової лабораторії, стане для нього способом утвердитися заново, подолати відчуття меншевартости й, зрештою, стати героєм.

Останніми роками Такач не ставить перед собою надто амбіційних завдань. Його фільми відбивають сьогодення кіноіндустрії з її уявленнями про людську природу, важливі конфлікти та найпоширеніші людські страхи. І ці уявлення не дуже змінюються з часом. Вони ніби утверджують певні універсальні стандарти поведінки, що зводяться до кількох простих, проте ефективних постулатів: не бійся і борися до кінця.

1 травня в АРҐУМЕНТІ-КІНО демонструвалася картина Тібора Такача 1989 року «Я, божевільний». З одного боку, це пародійна історія про силу страху, а з іншого, яскрава стрічка режисера-візіонера, який прокладає своєрідний місток поміж світом книжної культури, що вона тримається на уяві, та світом розмаїтих візій, основою яких є нескромний людський погляд.

Головна героїня Вірджинія силою власної уяви випускає чудовиськ зі сторінок книжок у реальний світ. У чомусь це дуже схоже на діяльність кінорежисера Такача. Відповідно, фільм «Я, божевільний» читається як історія уяви кінематографіста, який творить світ беззастержно, наївно сподіваючись, що його творіння ніколи не переступлять межі кіноекрана. Як то кажуть, надія помирає останньою...




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com