Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

08.10.2011 17:17

Сергій Маковецький – небанальність зла

Ігор Грабович, АРҐУМЕНТ-КІНО  

Російський актор українського походження Сергій Маковецький народився у Києві, навчався лицедійству у Москві, де згодом і зробив блискучу акторську кар’єру. А фільмуватися він почав ще від початку вісімдесятих років минулого століття. Але його перші спроби не мали особливого резонансу. Молодий актор грав типових персонажів радянського кіна, як от у картині Одеської кіностудії «Екіпаж машини бойової», де у нього роль хвацького танкіста із Запоріжжя. Проте уся психофізика Маковецького передбачала цілком інших персонажів.


І на початку дев’яностих років такі герої з’явилися. Маковецького стали запрошувати у свої фільми режисери нової, пострадянської ґенерації, що вони знімали актуальні, гостросоціальні картини. Одним з таких режисерів став Владімір Хотинеко, який спочатку зафільмував актора у притчі «Патріотична комедія», а потім у картині з промовистою назвою «Макаров». Власне, Макаров – це і прізвище головного героя, і відома марка пістолета. І герой Маковецького – Алєксандр Сєрґєєвич Макаров – втілює собою персонажа, в якому поєдналися дві химерні епохи – радянська й пострадянська. З одного боку, він знаменитий російський поет, який живе у провінції і стоїчно переносить побутові негаразди перехідного періоду, а з іншого –  людина, якій не уникнути віянь нового часу.

От якось Алєксандру Сєрґєєвічу пропонують купити пістолет Макарова, і він, після деяких вагань, робить це. Пістолет справляє магічний вплив на життя Макарова. Він пробуджує в герої фантазії про відплату за його соціальне приниження. Водночас, пістолет додає йому упевнености у власних силах та перетворює поета фактично на секс-символа. Зрештою, пістолет-Макаров починає керувати життям людини-Макарова. У фінальній сцені поет розповідає пістолету про своє життя і демонструє світлини. А закінчується історія символічним  перетворення Макарова на патрон у пістолеті, який зрештою вилітає у невідому нам ціль.

Ще однією виразною кінороллю Сергія Маковецького став провідник Олєґ Капустін з картини Вадима Абдрашитова «П’єса для пасажира», зафільмованої 1995 року. Це сюжет про відплату, яку намагається здійснити своєму судді колись ув’язнений на сім років за підприємницьку діяльність студент-заочник Ніколай Пєтров. Дія стрічки відбувається у середині дев’яностих,  Ніколай – тепер багатий підприємець, а суддя – провідник поїзда, викинутий на узбіччя життя своєю епохою. Один здобув гроші, проте втратив здоров’я, інший – добре зберігся, проте веде жалюгідне існування. І колишній суддя зовсім не пам’ятає свого підсудного.

І виходить так, що обоє героїв зазнали життєвої поразки, і проти них усе – і країна, у якій вони народилися, і політичний режим, і сам мінливий час, абсолютно немилосердний до окремої людської долі. Тому і платити нема за що і нема кому. У цій доволі точній та песимістичній картині Маковецький грає героя свого часу і водночас людину, ніби позбавлену нервових закінчень, ніби накачану знеболювальним, схожу на зомбі, яка вміє лише пристосовуватися до обставин, дивним чином обертаючи життєві негаразди на власну користь.

Власне, Сергій Маковецький у російському кіні дев’яностих стане актором, якому найкраще вдаватимуться  ролі зовні живих, проте змертвілих усередині персонажів, що вони здатні чинити винятково зло, зберігаючи при цьому раціональну людиноподібну поведінку. Саме таким є його поручник Алєксєй Швабрін з картини «Російський бунт».  Цей фільм зняв відомий препарувальник російських міфів режисер Алєксандр Прошкін. Картина є екранізацією кількох творів Пушкіна, включаючи «Капітанську доньку», і створена до двохсотліття поета.

Маковецький грає не просто негідника, людину без принципів, він ще й утілює на екрані однолюба, одержиму пристрастю людину. Як механічна лялька, поручник Швабрін просувається картиною, зраджуючи формальним та неформальним обіцянкам і клятвам, чинячи насилля і постійно пристосовуючись до обставин.

І все ж, найбільше подібних ролей Маковецький зіграв у картинах російського кінорежисера Алєксєя Балабанова. Їхня співпраця триває від середини дев’яностих років.  Характерним прикладом може слугувати фільм «Про потвор та людей», де актор зіграв такого собі Йогана – підприємця зі світу порнобізнесу, холоднокровного убивцю та епілептика.

Йоган, як, зрештою, і всі інші персонажі цієї стрічки, подані у стилі новітнього російського кіна – без чіткого соціального бекґраунду, зате естетично виразними. Взагалі, ця картина Балабанова зажила скандальної слави і через свою провокативну відвертість  у показі Росії початку ХХ століття, і через показ людської природи, яка виглядає у фільмі не найкращим чином. 

Для ролі Йогана Маковецький придбав спеціальні лінзи, які робили погляд його героя холодним, пронизливим та колючим. Зрештою, ця роль стала однією з найкращих у доробку актора, бо Йоган, попри усю свою механічність та загальмованість, усередині залишається людиною, яка потребує любови, проте сприймає її не зовсім у звичний спосіб. І якщо попередні герої актора були радше людиноподібними ляльками, то Йоган більше скидається на лялькоподібну людину, яка ось-ось набуде нормальної подоби.

В АРҐУМЕНТІ-КІНО 9 жовтня о 01:00 – іще одна стрічка Сергія Маковецького, створена спільно із Алєксєєм Балабановим. «Жмурки» – історія, без перебільшення, виняткова. І не стільки через свій, сповнений чорного гумору, сюжет, який розгортається на тлі реалістичних декорацій, скільки через своїх персонажів.

У «Жмурках» діють герої дев’яностих – бандити, наркоторгівці та кримінальні авторитети. Нормальних, звичайних людей тут просто нема. І діють вони, як запрограмовані роботи, штучні творіння російського доктора Франкештейна. І режисер Балабанов пересуває своїх акторів, як маріонеток. Кожен з його персонажів водночас живий і мертвий, і не тільки тому, що є потенційним трупом, а ще й тому, що несе із собою свою власну історію вмирання. І ось на цьому, цілком макабричному, тлі виділяється актор Сергій Маковецький. Виділяється, власне, як це не парадоксально лунатиме, своєю людяністю. Його герой, кримінальний авторитет, на авторитета схожий дуже мало. Він очевидний невдаха у кримінальному світі. Він єдина по-справжньому жива та звичайна людина, яка потрапила у цей немислимий вертеп насилля та абсурду. Ось тільки – чи зможе вона із нього виборсатись?




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com