Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

03.12.2011 15:47

Ніколай Хомєрікі про близькість та самотність

Ігор Грабович, АРҐУМЕНТ-КІНО 

Російський кінорежисер Ніколай Хомєрікі навчався кіноремеслу у Москві на Вищих режисерських курсах та в одній із паризьких кіношкіл. У результаті, саме Хомєрікі сьогодні в російському кіні чи не найбільший європеєць. І це стосується не стільки вибору тем для фільмування, скільки самої кінематографічної мови, яку для себе він обрав. Її суть – у підкреслено нейтральній подачі матеріалу, видимій  відсутності авторської позиції та водночас майстерному володінні кінематографічним ремеслом.


Повнометражним дебютом Хомєрікі стала картина «977», яка оповідає про чудернацькі експерименти в радянському науково-дослідницькому інституті у сімдесятих роках ХХ століття. Власне, йдеться про фіксацію потоку частинок невідомої природи, що здійснює людське тіло при певних умовах у спеціальній камері. І коли показник вимірювання досягає цифри 977, людина переноситься до іншого виміру.

Історія обертається навколо молодого вченого Івана, який прибуває до інституту і одразу втягується в експеримент. Через деякий час, вражений результатами, він намагається дослідження  поглибити, проте керівництво інституту проект закриває.

Крім суто фактологічної частини, яка, власне, і творить фабулу стрічки, у фільмі відбуваються дивні речі. За молодим ученим хтось спостерігає, він стикається з містичними подіями та загадковими персонажами. І згодом другий, загадковий план оповіді, стає, по суті, першим, бо мова, зрештою, не стільки про будні інституту, скільки про речі метафізичні.

Вже у першій своїй картині Ніколай Хомєрікі творить своєрідне силове поле, невидиме для ока, проте присутнє у підтексті фільму. Відтак, кожна з його наступних історій міститиме своєрідне подвійне дно, явлене у ледь видимих деталях та в самій атмосфері оповіді.

Це силове поле помітне і в третій повнометражній картині режисера «Ніч довжиною в життя», дія якої відбувається 1951 року у російській провінції. Капітан НКВД приїжджає до невеликого міста, аби доставити до слідчих органів місцеву вчительку, підозрювану у співпраці з німцями. Проте автомобіль ламається, і капітан всю ніч слухає сповідь молодої жінки.

А вона оповідає заплутану історію кохання, яка точиться на тлі непростих передвоєнних та воєнних подій. І складається враження, що головні герої цієї історії не зовсім радянські люди з їхніми одвічними комплексами та проблемами. Бо живуть вони, по суті, поза обов’язковою історією своєї країни, перебувають в окремому, незвичному для традиційного російського та радянського кіна стані. Вони позбавлені страху та невпевнености, одвічних супутників героїв усіх радянських та пострадянських кінокартин. Відтак, діють відкрито і сміливо.

Хомєрікі вдається вміло розставити акценти у цьому фільмі, зробивши його по-справжньому універсальним та позбавленим пафосу і зайвої патріотичної риторики.

І тут видно, що найпотаємніші свої думки режисер віддає героїням-жінкам, що саме вони, часто мовчазні та загадкові, цілком творять ніби саму тканини буття, яка лишається неушкодженою, не зважаючи на всілякі історичні чи іншого роду катаклізми.

Ніколай Хомєрікі – режисер універсального таланту. Він однаково упевнено почувається і на території мистецького, і на території розважального кінематографа. Показовий приклад – поставлені ним перші дві серії телевізійного серіалу «Черчіль». Вони мають назву «Нічний візит» і оповідають про колишнього дипломата, а тепер прикутого до інвалідного візка чоловіка середніх років, який з допомогою своїх друзів розслідує загадкові і навіть екзотичні злочини.

Серіал оперує звичним для цього жанру кліше, проте постановник насичує фільм особливою атмосферою, яка у чомусь нагадує атмосферу його першої картини «977». Це також історія пошуку, також експеримент, результати якого можуть виявитися цілком неочікуваними для всіх учасників драми.

У центр сюжету режисер поміщає молоду лікарку, ідеалістку із таємничим минулим, яка і в контексті картини і в контексті творчости самого Хомєрікі виглядає посланцем з іншого часу та простору.

"Казка про темноту"

У програмі АРҐУМЕНТІ-КІНО на телеканалі «1+1» 4 грудня о 00:45 – другий повнометражний фільм Ніколая Хомєрікі «Казка про темряву». Картина, яка мала доволі неоднозначний резонанс у російських та закордонних критиків, а також у глядачів. Полеміка стосувалась усього – і сюжету, і головних героїв, і самої атмосфери історії, проте найбільше подивування викликала власне естетика стрічки, що вона геть не схожа на сучасне російське кіно.

 Хомєрікі оповідає історію самотности без залучення відомих російських архетипів та кінематографічних штампів. Тут немає звичної російської емоційности, навпаки, герої фільму не вміють і не знають, як висловити свої почуття. І вся картина – це, власне, спроби головної героїні знайти, відшукати у собі та в інших людях почуття любови, яке постійно губиться у довколишній темряві. Перед нами досить вишукана стилістично, філігранно зафільмована і майстерно розіграна драма про базову потребу людини у ближньому. І варто зацитувати самого режисера, який сказав про свою творчість так: «Усі мої фільми про близькість та самотність. Інших тем немає. Все інше – декорації».




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com