Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Каталог массажисток: http://rus-massage.com/list/service-15/

Арґумент-Кіно

09.02.2012 15:10

Виразний погляд Емілі Вотсон

Ігор Грабович, АРҐУМЕНТ-КІНО 

Мало хто розпочинає кінокар’єру з настільки неоднозначної і навіть провокативної ролі, як Емілі Вотсон – то була шотландка Бесс у фільмі Ларса фон Трира «Розсікаючи хвилі». Сказати, що стрічка постала як світова кінематографічна сенсація – означає сказати дуже мало, бо, окрім престижних фестивальних нагород, фільм отримав визнання у масового глядача, а також спровокував інтелектуальний скандал у Європі.

І все це відбулося за активної участи Емілі Вотсон, молодої театральної акторки з Лондона, яка не просто погодилася на ризиковану для будь-якої виконавиці роль, а ще й стала правдивим ентузіастом проекту. Фон Трир згадував, що Емілі дуже хотіла зніматися, а оскільки це була її перша робота в кіні, то вона цілком довірилася постановникові.

У фільмі "Розсікаючи хвилі"

Сама ж Вотсон згадувала: «Після цієї ролі переді мною відкрилися усі двері. Планку було піднято дуже високо». І роль Бесс стала багато в чому визначальною для акторки, яка і надалі гратиме не стільки  ефектних та умовних кінематографічних персонажів, скільки героїнь, з якими можуть себе ототожнити  більшість глядачів у кінозалі.

Її наступною помітною кінороботою стала роль дружини засудженого бійця Ірландської республіканської армії, яка не може зберегти вірности своєму чоловікові через кохання до іншого. Ідеться про картину «Боксер», зафільмовану 1996 року знаним ірландським кінорежисером Джимом Шеріданом.

Героїню Емілі Вотсон звуть Меґґі, вона заміжня і, як інші жінки бійців Ірландської республіканської армії, чекає чоловіка з в’язниці. Проте її серце належить колишньому боксерові, який зав’язав із війною, і вирішив повернутися до своїх мирних справ. Чотирнадцять років тому закохані були змушені розійтися, проте нова зустріч відновлює забуті почуття.

 Не зважаючи на мелодраматичний сюжет, перед нами розгортається сувора драма із життя Белфаста, неспокійного міста на півночі Ірландії, у якому ведеться перманентна війна між католиками та протестантами. Конфлікт тут тліє десятиліттями, часто розгораючись до прямого протистояння із людськими жертвами та руйнуваннями. Й обидва герої у картині ніби утілюють собою цивілізаційну норму, яка протистоїть війні із її жорстокістю та непримиренністю. Саме від цього фільму прийнято робити відлік відомим кінематографічним дуетам Емілі Вотсон, у яких вона грала зі знаними акторами різних поколінь, утворюючи на екрані неповторні зразки людських почуттів та станів.

1998 року Вотсон створює ще одну контраверсійну героїню у картині «Гіларі та Джеккі», де йдеться про непрості стосунки знаменитих сестер Гіларі та Джеккі Дюпре, між якими із самого дитинства встановилося своєрідне суперництво, спочатку у сфері музикування, а згодом і в особистому житті.

  Емілі Вотсон грає, власне, Джеккі Дюпре, леґендарну віолончелістку, яка відзначалася особливим ексцентризмом на сцені та в житті. Стрічка зосереджена  на пристрастях Джеккі, на її імпульсивному та примхливому характері, а згодом і на хворобі, яка спочатку змусила музикантку покинути сцену, а потім і деградувати – і фізично, і морально.

У фільмі "Еквілібріум"

Актриса максимально вжилася у роль Джекі Дюпре, знайшла для неї виразну пластику й неповторну міміку, перетворила свою героїню на своєрідний некерований атомний реактор, чия енергія з мирної може несподівано перетворитися на руйнівну. У цій картині можна бачити основу акторської техніки Вотсон, яка ґрунтується на виразному погляді, на вмінні одними тільки очима передавати безліч розмаїтих почуттів.

У новому тисячоліття Емілі Вотсон продовжує свою успішну театральну та кінокар’єру. Майже щороку з’являються нові фільми за участи акторки, у яких вона не боїться експериментувати з різними кінематографічними жанрами та стилями.

2002 року вона фільмується у двох несхожих картинах, які мали доволі гучний глядацький резонанс. Перша з них називається «Еквілібріум», і в ній ідеться про життя людства після третьої світової війни, коли задля профілактики подальших воєн людям було заборонено культивувати власні емоції. Підлягали знищенню твори мистецтва, люди у примусовому порядку приймали спеціальні ліки та перебували під пильним державним наглядом.

Емілі Вотсон грає бунтарку на ім’я Мері О’Браян, яка відмовилась підпорядковуватися режимові, поставила свої почуття вище за будь-яку політичну доцільність. І в цьому фільмі Вотсон грає у дуеті з американським актором Крістіаном Бейлом, з яким працювала ще у середині дев’яностих. Дует Вотсон і Бейла утілює на екрані ніби два полюси людської природи, ідеологічний та тілесний, котрі були штучно ізольовані одне від одного, проте потребують єднання.

Ще один дует Емілі Вотсон віртуозно провела з актором Рейфом Файнсом у картині «Червоний дракон». Це третій фільм про знаменитого людожера Ганнібала Лектера, якого знову, і востаннє, зіграв Ентоні Гопкінс. Ну а Вотсон виконує тут роль Ріби Макклейн, довірливої працівниці лабораторії з обробки кіноплівки, яка стає заручницею жорстокого серійного вбивці.

Уся складність ролі у тому, що героїня Вотсон – сліпа, і саме ця обставина позбавляла акторку її головного козиря – виразного погляду, який робив кожного її персонажа неповторним і максимально виразним на кіноекрані. І все ж Емілі Вотсон вдалося і цього разу зробити свою героїню переконливою та привабливою для глядача, бо грає вона людину, чия фізична сліпота аж ніяк не заперечує особливого внутрішнього бачення, яке тільки і здатне роздивитися справжню сутність речей.

У фільмі «Правда на вибір»

А 12 лютого о 00:40 в АРҐУМЕНТІ-КІНО – одна з останніх за часом ролей Емілі Вотсон у британській любовні драмі «Правда на вибір». Акторка грає жінку, яка розривається поміж чоловіком і коханцем, а зрештою постає перед іще серйознішими моральними проблемами. Матеріал непростий та водночас цікавий, тим паче, для акторки, якій практично ніколи не доводилося грати однозначні характери.

Іншим важливим складником фільму є екранне партнерство Вотсон із двома знаними британськими акторами, з якими цього разу вона створила вже не дует, а тріо. Крім Тома Вілкінсона, про якого вже було сказано, у картині грає ще Руперт Еверетт – один із найвідоміших британських акторів та медійних персонажів. І грає він, власне, коханця головної героїні та втілює на екрані шляхетність у її розмаїтих проявах.

Кожен з акторів тут має виразний малюнок ролі, проте тільки Емілі Вотсон доводиться грати людину із розбитим серцем та пораненою душею, яка розривається і між двома чоловіками, і між страхом покарання та почуттям провини. Проте, це саме той випадок, коли складність акторського завдання тотожна завданню із реального життя. А Емілі Вотсон – справжній експерт із таких ситуацій, і втілює вона на екрані не вигаданого персонажа, а ніби саму реальність, яка не потребує і навіть повсякчас заперечує найменшу потребу у лицедійській фальші.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com