Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

08.05.2013 12:25

«Я теж хочу», Алєксєй Балабанов

Володимир ВойтенкоАК 

Вночі з 12 на 13 травня о 00:30 на телеканалі «1+1»  – програма АРҐУМЕНТ-КІНО й фільм режисера Алєксєя Балабанова «Я теж хочу»/ «Я тоже хочу» (2012, Росія).

«Я теж хочу»  – чотирнадцятий і, як стверджує сам кіномайстер, останній фільм найбезкомпроміснішого у всіх розуміннях російського кінорежисера Алєксєя Балабанова, до творчости якого ми вже неодноразово зверталися у програмі «Арґумент-кіно».

Зауважу, що ця його стрічка брала участь у програмі «Горизонти» торішнього Венеційського міжнародного кінофестивалю й отримала низку призів на престижних російських кінофорумах.

Сюжет фільму розгортає подорож п’яти різних людей до містичної Дзвіниці Щастя, яка розташована поряд із колишньою атомною станцією. Музикант, бандит, його друг зі старим батьком, а також дівчина-повія намагаються відшукати це загадкове місце, і там знайти щастя. Але Дзвіниця, як відомо, «забирає» не всіх. Хоча кожен вірить, що вибір зупиниться саме на ньому. 

Не довго мудруючи, можна зауважити, що фільм «Я теж хочу» сюжетно дещо перегукується зі знаменитою картиною Андрєя Тарковського за сценарієм братів Стругацьких «Сталкер». Утім сам Балабанова це заперечує й каже, що «Сталкера» він взагалі додивитися не зміг, так йому було не цікаво. Хоча паралелі очевидні. З іншого ж боку, інтерпретації, звісно, свої, особливі. Скажемо так, глибинно занурені до певної російської традиції.

З одного боку, цей фільм Балабанова, стиль творення якого сам автор називає «фантастичним реалізмом» і вважає надзвичайно актуальним для нинішнього російського часу, є, сказати б, абсолютно безпросвітним і чи не найбезнадійнішим у всій його творчості. З іншого ж боку, сутнісне осердя стрічки – існування чарівного артефакту, що дає людям щастя.

Словами оператора стрічки Алєксандра Сімонова, з яким Балабанов останнього часу фільмує, це кіно світле й похмуре водночас. Воно, як зауважив один із російських критиків, ніби «транслює образ нульових років з їх надією на чудо, з їх вірою, нав’язаною телелякалками, в кінець світу, з їх утомою, деградацією і бажанням щастя саме тієї миті, коли немає можливости чи більше сил жити».

Якось на запитання глядачів – із приводу картини «Я теж хочу», – що ж таке, на його думку, щастя, Балабанов відповів дуже просто: «Щастя – це коли добре. Просто добре. Ось я сьогодні сходив до лазні, і мені добре…».  


Так чи так, а, зважаючи на сказане режисером, що це його «останній фільм», у програмі в спеціальному сюжеті робитиметься спроба підбити деякі підсумки творчости Балабанова. Проте, йтиметься про підсумки не в біографічно-фільмографічному сенсі, а в суто феноменологічному. Іншими словами, вашій увазі будуть представлені міркування – про що ж нам розповідають фільми Балабанова, які ідеї лежать у їх основі?

Алєксєй Балабанов, вроджений у Свєрдловську (раніше й нині – Єкатєрінбурґ), від 1990 року живе й працює в Лєнінґраді-Пєтєрбурзі, де зафільмував усі свої повнометражні картини, більшість на студії СТВ.

Продюсер цієї успішної російської кінокомпанії Сєрґєй Сєльянов так висловився про найостаннішу стрічку Балабанова: «Це жива історія про головне, що є в людині, про її потаємне бажання щастя задля здійснення свого життя у якомусь найвищому й позитивному ключі. Жанр визначити важко. Назвати його містичним не дуже правильно, назвати просто ровд-муві складно, назвати притчею – нудно».

Словом, «Я теж хочу» – в пошуках російського щастя…




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com