Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

24.06.2013 14:12

Ностальгійні фільми про Великий Німий

Ігор ГрабовичАК  

Загалом можна класифікувати три хвилі ностальгії за Великими Німим. Перша почалася одразу після того, як настала звукова ера. Безліч кінематографістів вважали німе кіно правдивим і досконалим мистецтвом, яке не потребує жодного покращення, відтак відмовлялися фільмувати звукові картини або відтягували цей момент навмисне.


Чарлі Чаплін у власному фільмі "Нові часи" (1936)


Жак Таті у власному фільмі "Оскар, чемпіон з тенісу" (1932)

Найзнаменитішим серед них був Чарлі Чаплін, який не здавався до кінця тридцятих років. Але не тільки він... Принагідно назвемо ім’я уславленого француза Жака Таті, котрий хоч і вводив у свої фільми звук та діалог, проте ці останні були лишень частиною виражальних засобів, за допомоги яких характеризувалися герої. А чи не найбільше Таті полюбляв пластичні ґеґи – візуально промовисті та парадоксальні у своїй основі.

Друга ж хвиля ностальгії за Великим Німим розпочалася у сімдесяті роки ХХ століття разом із модою на ретро. І ця ностальгія поширювалась по всьому світу. В американському кіні одним з її ідеологів та практиків став сінефіл Пітер Боґдановіч, який ностальгії за минулим кінематографа присвятив не одну стрічку. Найприкметніша з них має назву «Нікельодеон», і в ній ідеться про кількох молодих людей, які потрапляють до виру кіноіндустрії початку ХХ століття. Це був той час, коли кінематограф стрімко розвивався, коли були зроблені революційні відкриття у тематиці та виражальних засобах цього новітнього виду мистецтва.

Боґдановіч відтворює кілька класичних сцен німого кінематографа, зокрема, епізод проїзду куклукскланівця із запаленим хрестом через кукурудзяне поле зі славетного фільму Ґріффіта «Народження нації». У варіанті Боґдановіча цей епізод радше комічний, аніж величний чи зловісний, як в ориґіналі. Власне, ностальгія за Великим Німим дуже часто має іронійний чи навіть пародійний відтінок.

 У Радянському ж Союзі родоначальником подібного кіна стала стрічка Нікіти Міхалкова «Раба кохання», дія якої точиться наприкінці десятих років ХХ століття на півдні тодішньої Російської Імперії. У центрі оповіді – зірка німого кіна Ольга Воскресенська, яка ніби перебуває водночас у двох світах – кінематографічному та реальному. Ці світи спочатку доповнюють одне одного, згодом починають конфліктувати, а за якийсь час конфлікт переростає в антагонізм.

Німе кіно в «Рабі кохання» символізує епоху, яка стрімко відходить. Це епоха рафінованих почуттів, вишуканого вбрання та витончених жінок. На зміну їй приходять нові часи, які вочевидь будуть набагато простішими. Обриси майбутнього поки що в тумані, бо погляд авторів радше звернений у минуле, ніж у майбутнє. У фіналі фільму Воскресенська опиняється у порожньому вагоні трамвая без вожатого; і трамвай несе її у невідомість. Саме цей образ можна вважати класичним утіленням ретро-кіна по-радянськи, яке завше схилялося до певної ідеалізації минуло.

Третя хвиля ностальгії за Великим Німим прийшла на початку нового тисячоліття та обертається не просто довкола певних кінематографічних напрямів чи шкіл, але й конкретних творів та кінематографістів. Однією з найцікавіших картин на цю тему є ретро-горор «Тінь вампіра», що його було створено 2000 року. Тут ідеться про фільмування славетної нині стрічки «Носферату. Симфонія жаху», яка вийшла на екрани 1922 року. За сюжетом, її режисер Фрідріх Вільгельм Мурнау, одержимий реалізмом, віднаходить правдивого вампіра і, в обмін на головну героїню, пропонує йому знятися у своєму кінофільмі.

Звісно, перед нами леґенда, і вона має одверто ностальгійний присмак, адже ставить у центрі оповіді не дуже поширений сьогодні образ одержимого кінематографіста, який задля фільму готовий жертвувати людськими життями.  

Стрічка стала еталонною в жанрі альтернативних біографій кінематографістів, які відтоді фільмуються доволі часто. І прикладом найновішого втілення може бути фільм «Хранитель часу» Мартіна Скорсезі, що той розповідає про життя та кінематограф  Жоржа Мельєса. 

Головним героєм картини є маленький хлопчик, сирота, якому по смерті батька довелося жити у вокзальному годиннику. Він краде деталі у власника вокзальної крамнички іграшок, аби полагодити роботон, механічну забавку, подарувану йому батьком. Через якийсь час хлопчик дізнається, що власником крамниці є сам Жорж Мельєс, один зі славетних піонерів кінематографа, видатний новатор, про якого на той час пам’ятали хіба що кіноісторики.

У цьому фільмі Скорсезі створив певний універсальний портрет кінематографіста, що той одержимий новим видом мистецтва, бачить його потенціал і прямує наполегливо до своєї мрії. І саме кіно тут представлене як утілення мрії, як дивовижний сон наяву, як продовження магії.

Вночі з 30 червня на 1 липня в АРҐУМЕНТІ-КІНО – стрічка «Артист», одна з найбільших кінематографічних сенсацій позаминулого року. Природно, як представник третьої хвилі ностальгії за Великим Німим, цей фільм ніби об’єднує усі попередні, бо розповідає водночас і про любов до німого кінематографа, і творить свою історію у стилізованій манері тодішнього кіна.

Мабуть, варто підкреслити, що йдеться насамперед про стилізацію, себто довільне змішування засобів німого кінематографа, який упродовж тридцяти років своєї еволюції істотно змінювався.

Як і багато інших картин на схожу тему, «Артист» – це водночас історія амбітного творця, котрий ніяк не може збігтися в часі зі своєю епохою, та історія кохання, яке тільки й може його вилікувати від творчої кризи. Крім того, перед нами ще й дуже дотепна і зворушлива історія, у якій велике значення мають другопланові сюжетні лінії, персонажі, а також сама фактура. Це правдиве зізнання у любові до кінематографа, який відкриває перед творцем фактично безмежні можливості трансформації чинної реальности і створення реальности нової. 




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com