Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Статті


Арґумент-Кіно

09.01.2015 17:28

«Трафік», Стивен Содерберґ

Володимир ВойтенкоАК  

Вночі з 11 на 12 січня о 23 :55 на телеканалі «1+1» дивіться програму «Арґумент-Кіно» та фільм американського кінорежисера Стивена Содерберґ «Трафік»/ Traffic (2000, США – Німеччина).

 «Трафік» – оскароносний фільм знаного американського кінорежисера Стивена Содерберґа, знакова для нього стрічка 2000 року.

Ця картина густо населена персонажами, яких понад сотню, а серед головних виконавців – ґроно справжніх кінозірок, серед другорядних – також чимало незрадливих талантів.

Сама ж назва фільму, «Трафік», має на увазі, якщо перекладати з англійської, не просто транспортування, не якусь там узагальнену інтенсивність руху, а саме надзвичайну інтенсивність руху наркотиків – із Мексики до Сполучених Штатів.

За сюжетом, верховний суддя Роберт Вейкфілд, у виконанні Майкла Даґлеса, має від президента країни завдання – очолити безкомпромісну війну проти торговців наркотиками, які масово проникають через кордон. Глядачам відкривається складна система наркоторгівлі, до якої вплутані чи не всі верстви населення. А верховному судді, своєю чергою, відкривається те, що його юна донька також у цих тенетах...

Після виходу на кіноекрани «Трафік» викликав у Сполучених Штатах прадивий резонанс – низку суспільних дискусій та суперечок. Не дивлячись на те, що Содерберґу закидали, мовляв, він не настільки сміливий, наскільки вловив голлівудський кінотрафік та вміло погрався з нормами політкоректности, ніде не перейшовши межі.

Власне, 2000 рік – разом із «Трафіком» та іншою соціальною драмою режисера, «Ерін Брокович», – став переламним у кар’єрі Содерберґа, який був представником «нової хвилі» незалежних режисерів другої половини 80-х і тяжів до авторського кіна – до, сказати б, симбіозу американського та європейського кіностилів.

Бо вже 2011-го на екрани вийде його кримінальна комедія «11 друзів Оушена», після чого цей різностороннього таланту режисер чергуватиме свої незалежні малобюджетні проекти з багатобюджетними голлівудськими.


Стивен Содерберґ на знімальному майданчику

Цікаво, що «Трафік», у якому Содерберґ, до речі, як іще у двадцяти двох – своїх і не тільки –фільмах, виступив також оператором, за драматургійну основу має британський міні-серіал із тією ж назвою. Таким чином адаптований сценарій «Трафіка» був удостоєний «Оскара». Також заповітну статуетку вручили за найкращий монтаж. Ну й самому Содерберґові – за режисуру.

Четвертий бо «Оскар», акторський, – для Бенісіо дель Торо за виконання другопланової ролі. Цікаво, що на тогорічному Берлінському кінофестивалі дель Торо вдостоїли «Срібного ведмедя» повноцінно за найкращу роль – за ту ж саму, в «Трафіку».

Про цього актора, що він отримав загалом 19 престижних кінопризів та номінацій, у тім числі «Золотого глобуса» та премію Британської кіноакадемії, власне, за втілення образу поліцейського Хав’єра Родріґеса у фільмі Содерберґа, для програми підготовлено спеціальний сюжет.

Отже, «Трафік». Один фільм і три різні історії, де йдеться про наркотики й соціальні та особисті проблеми, пов’язані з ними. Усе це скидається на зачароване коло, до якого ступиш і вже не вирвешся. І йдеться не тільки й не стільки про наркозалежність, скільки про непорушні зв’язки зі злочинним світом наркоторгівлі, який не відпускає.

Проблема розглядається з різних сторін. Содерберґ-автор, що він у фільмі, до речі, сміливо експериментує з колірною гаммою сюжетних ліній, пропонує осмислити біду наркоторгівлі через призму людських стосунків, через думки й почуття героїв, через занурення до світу їхніх планів та надій.

Це не тільки наркотичний трафік, цей рух – це інтенсивність людських доль, що до межі загострює проблему... 

**

БЕНІСІО ДЕЛЬ ТОРО: ВОВК У ВОВЧІЙ ШКУРІ
Ігор Грабович, АК   


 Американський актор пуерториканського походження Бенісіо дель Торо в сьогоднішньому голлівудському кіні втілює різновид так званого латинського коханця, себто актора латиноамериканського чи європейського походження, який типажно протиставляється англосаксонським акторам, і на екрані найчастіше втілює заборонені пристрасті. Дель Торо демонструє зловісний, тваринний бік таких образів.

Вже у перших своїх фільмах він грав майже винятково злочинців та правопорушників, як от у стрічці «Звичайні підозрювані».

У дель Торо тут невелика, проте доволі показова роль одного з бандитів, який вирізняється непокірністю та агресивністю. Актор також запам’ятовується своєю фактурою, зокрема, високим зростом, а також червоною сорочкою, яка стає ніби метафорою його справ і навіть намірів.

Бенісіо дель Торо безліч разів перевтілювався на злочинців на екарні, проте увагу критиків звернув на себе роллю доктора Ґонзо в картині Тері Ґиліяма «Страх та огида в Лас-Веґасі».

Для цієї ролі актор набрав 18 кілограмів і розробив спеціальну пластику та вимову, щоб більше скидатися, як він сам каже, на тварину.

Та й стрічка Ґиліяма – не просто експериментальна, вона виклична – і темою, і візуальним вирішенням. Дель Торо у цій картині втілює певну альтернативу здоровому глуздові, порушує писані й неписані закони та демонструє умовність цивілізованих правил Західного світу. Він новий дикун, який не вважає за потрібне вибачатися.

2003 року актор фільмується в картині режисера Вільяма Фридкіна «Загнаний», де грає колишнього спецназівця, сержанта Аарона Гелема, який не зумів вилікуватися від посттраматичного синдрому й продовжив війну у себе вдома, цього разу проти  цивільних.

Дель Торо зіграв правдиву машину для убивства, яку годі зупинити звичайними методами. Це може зробити тільки той, хто, сказати б, породив його – військовий тренер, названий батько.

Багато в чому цей фільм має універсальне звучання і стосується не тільки Америки, але й усіх країн і територій, де ведуться воєнні дії. Війна завше приносить неочікувані наслідки, тим паче сучасна, названа гібридною. Тут насилля фактично неконтрольоване, а її учасники одразу опиняються в пеклі, з якого довіку не виберуться. Дель Торо вдалося передати усі ці відчуття максимально повно, його герой – правдиво трагічна постать.

2005 року актор фільмується в експериментальній картині Роберта Родриґеза «Місто гріхів», де втілює образ поліцейського лейтенанта Джекі Боя. Ця роль загалом невелика, епізодична, актор тут схований під ґримом, проте природу й породу сховати неможливо. Водночас, це комічна роль, бо дель Торо грає не тільки живу людину, але й привида, який набридає живим.

Протягом наступних кількох років Бенісіо дель Торо втілює на екрані низку ролей, у яких дає волю ірраціональності людської природи, що її важко звести до якихось соціальних, політичних чи інших причин.

2008-го він перевтілюється в Ернесто Че Ґевару в картині Стивена Содерберґа «Че». Перед нами стилізована під документ оповідь про знаменитого арґентинця, учасника Кубинської революції, який згодом намагався експортувати революцію й до інших країн Латинської Америки. Його спроби скінчилися провалом, а сама місія – смертю.

У фіналі історії ми бачимо Че Ґевару, схожого на якусь дику істоту, майже снігову людину. Його смерть у цій картині, на перший погляд, тривіальна та звичайна, проте маємо початок леґенди, що більша за саму смерть.

Своєрідним завершенням подібної тематики стала картина 2010 року «Людина-вовк», нова версія класичного голлівудського сюжету жахів про Ловренса Телбота, людину-вовкулака, який страждає від родинного прокляття, проте не може йому дати ради.

Стрічка поєднала в собі новітній голлівудський блокбастер із цифровими технологіями та екзистенційну драму, якій переконливости надає саме дель Торо – своїм заглибленням у роль, своїм перевтіленням.

Важливо також, що у цьому фільмі актор вийшов поза межі свого латиноамериканського амплуа, втіливши на екрані своєрідний гібрид людини й тварини, яка може переходити з одного стану до іншого легко та органічно.

Вночі з 11 на 12 січня о 23 :55 в «Арґументі-кіно» ми побачимо одну з найзнаменитіших ролей Бенісіо дель Торо, а саме в картині Стивена Содерберґа «Трафік». Актор тут зіграв мексиканського поліцейського, про якого одразу й не скажеш на чийому він боці – злочинців чи закону. В кожнім разі, перед нами вовк у вовчій шкурі.

Багато в чому у цій ролі дель Торо ніби представляє усю Латинську Америку, точніше, погляд на неї північних американців, які мають амбівалентні почуття до своїх найближчих сусідів. З одного боку, вони їх бояться, а з іншого, все ж сподіваються, що ті якось зміняться, подолають у собі ірраціональну, дику природу. Власне, це також один із сюжетів фільму «Трафік», який не втрачає своєї актуальности дотепер. Вочевидь, що ніхто ліпше за Бенісіо дель Торо не зміг його передати.




RSS

Арґумент-Кіно

Дзеркало кіномистецьких шедеврів на каналі «1+1» в авторській програмі Володимира Войтенка АРҐУМЕНТ-КІНО.

Архів


Новости кино ukrfilm.com