Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

15.05.2003 19:36

Дивовижний паяц на поетовій ниточці(про Наталку Половинку)

Неля Пасічник

Боже-вільні ідеї спадають на думку не менш боже-вільним людям. Коли дириґент Ігор Блажков оголосив про свій намір виконати Гіндемітову "Іродіаду", створену за однойменним поетичним текстом французького символіста Маллярме, прихильники музиканта розхвилювалися. І не стосовно оркестру – він у надійних руках. А от як виконувати (рецитувати) текст, коли подібного досвіду київська (й українська) школа драматичного актора не знає. Себто існує інший досвід – декламування (виразного читання) поетичних текстів.

Але як можна декламувати рядки:

Волосся чистого мого потік, ллючи

Холодний жах на блиск мого хисткого тіла,

Ряхтить у сяєві, й волосся це окрила.

Запона вічности....


Нехай це і класичний александрійський вірш. (Кияни пам’ятають із 1960-х "Антігону" з драматичною актрисою Папатанасіу).

В "Іродіаді" відсутній прямий подієвий ряд. Є швидше тьмавий його спогад, відбиток у металевому свічаді. Отже, актор має "перевтілитися"... у музичність зазначеного тексту:

Мене цілунок вб’є,

Якщо краса – не смерть...

Яка ж то зваба є....


(Як перевтілюється Сєрґєй Юрський, "виконуючи" Пушкінського "Євґенія Онєґіна", телевізійно споглядала вся матушка Росія й усі прилеглі сателіти в дні святкування ювілею геніального російського поета, що він не без відвертих українських симпатій... А ми святкуватимемо ювілей... Щербицького – це не композитор і не поет, і, навіть, не режисер... А дійсно, хто він?).

...Знаючи мої симпатії документаліста до творчого життя мистців і мій "гріх" екранізації геніального Плужникового тексту поеми "Ґалілей" зі Святославом Максимчуком, актором театру ім. Марії Заньковецької, що у Львові, дириґент запросив мене на репетицію. Я і не підозрювала, що саме тоді мені випаде місія вперше з-поміж колеґ по цеху спізнати досвід роботи з актором, репетируючи оте саме рецитування. (Мрії документаліста: "О, якби можна було миттєво, за день-два попередивши продюсера про таку можливість, дістати необхідне обладнання для фільмування – документальний кінематограф збагатився б унікальними, неймовірно виразними, живими кадрами (на заздрість уславленому Альбертові Майзелсу!), що відбивають процес того, як, здавалося б, досвідчені артисти намагаються розгризти той "горішок" – "Іродіаду" (від самого імени – мороз шкірою...). Згодом з’ясується, що подібна ситуація спіткала й уславлену балерину Марту Ґреєм, коли задля танечної виразности довелося відмовитися... від звучання тексту, досить щільно поєднаного з музикою. Він заважав рухові! Він конкурував із ним! Він заворожував чи не дужче од руху... І балерина це відчула.

Ігор Блажков запитав, чи є актриса, що могла би "прожити" і музичність тексту, і його змістову глибінь водночас. Ось тут і став у пригоді мій давній досвід знайомства з унікальною експериментальною акторською школою театру імени Леся Курбаса, що у Львові. Наталка Половинка, акторка цього театру, актриса від Бога. Актриса з необмеженими можливостями, що дісталися їй завдяки... тій самій школі, її індивідуальній життєвій школі з тривалим музичним, ні не навчанням, – проживанням.

Так народилася думка продовжити задля Наталки, задля фіксації її майстерности, оту божевільну ідею екранізувати поезію, щоб слово, що воно за доби модернізму часто-густо потребує собі в поміч зображення, "картинки", слово українською мовою (дай Боже повернути часи, коли поетичні тексти читалися мовами ориґіналу) привабило глядача не лише "красою, співучістю і відомим місцем у рейтинґу інших не менш співучих, та більш прагматичних мов". І не лише майстерністю перекладу Михайла Москаленка, що він уже тішиться книжкою віршів та прози Стефана Маллярме, де є й "Іродіада", з якою ми працювали в рукописному варіанті.

Якщо врахувати, що про персонаж Іродіади знано вкрай мало (окрім означень самого Маллярме: "...Невроз і туга (або Абсолют!)") можна здогадатися, що ми, невеличка творча група, (бюджет бо "тягнув" лише на документальний "формат") опинилися в ситуації дослідження, як історичного, так і мистецького. Коли я показала фотопроби з Наталкою Половинкою на декількох міжнародних форумах документального кіна – майбутній фільм відразу дістав запрошення до участи на них. Це документальне кіно поки що в матеріалові, побачене камерою Олега Зоріна, зафільмоване в розкішних об’єктах, просторових картинах, створених відомими малярами киянином Тіберієм Сільваші та Леоном Тарасевичем, художником з Польщі, у ґалереї НАУКМА. Ці декорації дивним чином оживали в присутності актриси Наталки Половинки, створюючи отой незбагненний простір авторського символізму поета, ..."котрий на ниточці водив дивовижного паяца". (Дідро. "Парадокс про актора", 1775).

Використано світлини Анатолія Медзика.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com