Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

03.06.2003 15:12

І вашу “Матрицю” також!

Олег Сидор-Гібелинда

МАТРИЦЯ: ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ/THE MATRIX RELOADED (138’, CША, 2003), сценаристи та режисери: Енді та Леррі Вачовські, оператор: Білл Поуп, актори: Кіану Рівз, Керрі-Енн Мосс, Лоуренс Фішберн, Г’юґо Вівінґ, Джада Пінкетт-Сміт, Моніка Белуччі, Ламбер Вільсон.

Раніше було напрочуд легко. Кожна ситуація в голлівудському фільмі безпомильно кодифікувалася згідно з реплікою (не-)героя. Висловлювань було небагато. Висловлювання були лаконічними і значущими, як-то: “Well, well, well” (негідник підкрадається ззаду, аби влаштувати героєві “облом”). “Ти мене використав” (останній арґумент у суперечці між чоловіком та жінкою). “Anybody ho-o-o-o-me?” (увага: маніяк причаївся в хатніх хащах). “Ми зробили це!” (позначення тріумфу). “Oh, nooooo!” (несподіванка – як правило, на гребені вибухової хвилі, що, втім, героя нітрохи не калічить). І, звісно, безсмертне “It”s YOUR problems!”.

І ось відтепер кіномистцям забаглося “духовки”. Не тої, куди в розпуці сунуть голову. Такої, що сама будь-яку голову замакітрить – і надовго.

У новому фільмові братів Вачовські, здається, усі персонажі промовляють заголовними літерами. “Я хотів би знати, в чому моя Обраність”, – такою є одна з перших реплік Нео. За кілька хвилин, устами союзника (між іншим, після стомливого бою): “Мав бути впевненим, що ти є Обранцем”. Герої вирушають не до джерела, а до Джерела, шукають не зляканого опецька, але Майстра Ключів (японського походження, що покликано зайвий раз акцентувати “високі наміри” авторів). Кожен з них не каже, а промовляє, зрікає афоризм “на всі часи”. Той, кому забракло наснаги прочитати Шопенгауера, може зазнайомитися з мультизасадами його вчення від Matrix-ІІ: “Завтра ми всі помремо. Та хіба Смерть чимось відрізняється від Життя?”. Буддизм для ширвжитку: “Щось у світі незмінно. Та не все, Джейсоне”. Несподівано звучить щось справді актуальне, цілком придатне для характеристики, скажімо, української політичної ситуації: “Вибір – це ілюзія, тінь між тими, у кого є влада, і тими, у кого її немає”.

З іншого боку, глядач, котрий полінувався завітати до кінотеатру, втішиться рекламою мобільного зв’язку на телеекрані – там, де демонічно-симпатичний Кіану Рівз у маоїстському кітелі антрацитового відтінку походжає загадковою площею посеред пташиних зграй. Немає Бога, окрім Матриці, і Самсунґ пророк її. Так, або навпаки – яка різниця? А для інтелектуала досить погортати текст Славоя Жижека про “...Два боки одного збочення”, написаний спеціально для “матрикальної” конференції 1999 року в Карлсруе. Щодо сноба, то він радісно зарегоче, узрівши в новоросійській комедії “Навіть і не думай” божевільного хакера Лео, котрий у кожному зі своїх друзів підозрює аґента Матриці – тож, коли з наміром полестити, йому кажуть: “Лео, це майже як Нео” – він на це не реаґує ніяк, бо така алюзія давно вже є для нього очевидною.

Ласкаво просимо до пустелі Можливого. Надто Можливого, щоб не сказати – банального. Цього разу з малої літери. Де ми вже бачили погоню на дорозі, з привидами, яких куля не бере? Правильно, у “Термінаторі-ІІ”. А ритуальну дискотеку просто неба? Та невже у “Через терни до зірок”???

Матриця-Перезавантаження (іншими словами, “грузить”) – Міт ХХІ століття. Клубок ново(нео?)часних упереджень, забобонів, глобальних пліток, які отримали у стрічці прекрасний привід унаочнення. Демонізація клонування – у ролі ворога Нео виступає нечисленний гурт злопиких двійників. Мінорна футурологія, згідно до якої майбутнє неодмінно постає в образі бруднуватих катакомб чи похмурих хмарочосів (“Блейд Раннер” справився з цим завданням успішніше). Фаталізм і ліквідація “інституції безпосереднього”: “Є програми управління вітром, птахами, сходом і заходом сонця”. Ренесанс загадкового – і Далекого – Сходу (не Індія і не Кувейт), елементи якого є обов’язковим спорядженням достойника, ось чому так орієнтально мружаться Нео, Трініті, Морфеус (за сприяння темноскельних окулярів відповідної конфігурації). І просто ескалація архаїки – годиться усе, що “до Різдва Христового”. Тому, за “Матрицею-ІІ” наче можна вивчати міти народів світу – заміняє однойменний двотомник “з Авєрінцевим”.

Місто приречених зветься Зіон, майже Сіон. Дружину естета-мерзотника (йому, до речі, належить найщиріша фраза фільму: “Вивчати французьку мову – це, немовби, підтирати зад м’яким шовком”) звати Персефона. Космоліт – “Навуходоносор”. Морфеус кореспондує нас до царини сну, а Трініті перекладається як “трійця” (атрибут багатьох дохристиянських релігій). Тітоньку, яка пророкує Нео його долю (стара шкапа у джинсовій куртці, полюбляє льодяники) наречено Піфією. Гадаю, усе це бралося не наосліп, але враження лишається саме таке. Тобто, іноді – “в десятку”, а часом – “пальцем у не(б)о”. Піфія – так, Персефона – можливо, усе інше – стиснемо плечима. Сенси струменять між пальцями, мовби пісок. Натяки звучать як невиправдані сподівання, як чеки без надії на фінальну готівку. Тож, коли у Нео раптом струменить кров, усі дивуються не менш, аніж сам поранений. Це як... усе скоро скінчиться?!

З Кіану Рівзом, як на мене, до фільму приходить невідпорна візуальна харизматика, без якої твір утратив би дуже багато. Так озвучити безглуздя, це ж треба вміти. Моніці Белуччі (Персефона) поталанило цього разу, як ніколи. Бо у “Матриці...” її не: ґвалтують у підземці, шмарують брудом, стрижуть наголо і б’ють фейсом об тейбл, себто, об бруківку. Смаглява крулева, котра жадає цілунків – і спроможна на благородство, – таким тут є відтепер її амплуа. От за це авторам фільму щирий уклін. І – до побачення.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com