Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

17.06.2003 12:37

Поганий анекдот(“Олігарх” Павла Лунґіна)

Олександр Виноградов

ОЛІГАРХ/ОЛИГАРХ (128’, Росія, 2002), сценарист: Алєксандр Бородянський за книжкою Юлія Дубова «Велика пайка», режисер: Павєл Лунґін, оператори: Олєґ Добронравов і Алєксєй Фьодоров, художник-постановник: Павєл Лунґін, актори: Владімір Машков, Марія Міронова, Андрєй Краско, Лєвані Учанєйшвілі, Владімір Стєклов, Алєксандр Балуєв, Марат Башаров.

Коріння такого кіна слід шукати в незабутньому минулому, коли «на експорт» у Країні Рад вироблялася продукція, яка зовні нагадувала те, що отримано «на імпорт». Ось чому «Олігарх» великим успіхом користувався, наприклад, у Франції, де йшов у прокаті під назвою «Новий росіянин» – фільм-то знятий на французькі гроші і не для внутрішнього споживання. При цьому з «Олігарха» вийшов американізований продукт, фільм перебуває в безпосередній спорідненості з коміксами – тут діє такий самий одновимірний супергерой, що він у вогні не горить і у воді не тоне.

Сюжет «Олігарха» – це дедраматизована історія, фейлетон про сходження до вершин багатомільйонної могутности простого математика. Владімір Машков грає Боріса Бєрєзовського в костюмах від Слави Зайцева. Історію п'яти друзів, що вони розміняли безцінний капітал свого братерства на конкретні цифри з великою кількістю нулів, автор розповідає засобами якщо не лубка, то анекдоту. Причому анекдотичними є не тільки обставини, в яких він розташовує персонажів, – чого варта сцена, в якій нувориші, захлинаючись сміхом, розповідають один одному анекдоти з серії про «нових росіян». Теж, до речі, в розрахункові на закордонного глядача: хто тут не знає історії про краватки, що вони за рогом коштують не три, а п'ять тисяч доларів.

«Олігарх» – це «Громадянин Кейн» для бідних: фільм починається зі смерти героя, про життя якого нам розказують люди, що знали його в різні роки і в різних обставинах. Якщо новітня історія США не переписувалася кінематографом, а іноді майже дослівно відтворювалася на екрані, живо відгукуючись на актуальні події, то мітологізація персонажів новітньої російської історії відбувалася в усній народній творчості – у формі анекдоту.

Сценарій «Олігарха» написаний за книжкою «Велика пайка» Юлія Дубова, бізнес-партнера Боріса Березовського. Природно, автори ставили перед собою завдання відмити від народної крови, поту і сліз, якими заплачене його сходження (чи то спускання?) до багатства. Але ступивши на шлях апологетики, вони зазнали поразки: фільм «Олігарх» тільки посилює неґативні уявлення про вдачу і звичаї політичної і ділової еліти сучасного російського суспільства.

За основу взято обивательський погляд, режисер пропонує нам розглядати складну і неоднозначну фігуру крізь оптику таблоїдів і сплачених сторінок у респектабельних виданнях. На наративному рівневі фільм якийсь квапливий, як скоромовка його прототипу: він хоче швидко і відразу сказати про все, нічого не називаючи конкретно, а тільки натякаючи на деякі сили і обставини, що вони відомі йому одному. На візуальному рівні Павєл Лунґін демонструє, що він вписався до параметрів популярної тенденції російського кіна – він освоїв технологію products placement, добре б іще режисуру відкориґувати. Не відпрацьована від початку і до кінця жодна сюжетна лінія. Наприклад, «олігархи теж кохати вміють» – зворушлива і передбачена від початку до кінця «лав-сторі» Платона Маковського і Марії. Можливо, режисер ставив собі за мету “утеплити”, «поліпшити» стереотип багатої людини, який розтиражований мас-медіями: проциндрюють життя, розкрадають загальнонародну власність, кидають один одного, скуповують гуртом високих урядовців, з жиру дуріють. Подивишся фільм «Олігарх» і, якщо газети-журнали не читав, телесеріали не дивився, переймаєшся переконанням: глитаї вони, тьху.

Владімір Машков уже грав злодія. Тут він нічим не вразив: ну, хмуриться, ну, сіпає жовнами, ну, роздуває ніздрі. Актор сильно програє прототипу. Прообраз – він страшніший. При всій своїй карикатурній зовнішності. Розумніший і переконливіший. До речі, чималенькі гроші БАБ заробив на реекспорті, коли ввозив до Росії «Лади» з Європи за цінами світового ринку – тобто набагато дешевше внутрішніх російських цін. Імпорт за ціною і якістю експорту.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com