Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

27.06.2003 18:00

Стражденна самота(“Фріда” Джулі Теймор)

Олександр Ґусєв

ФРІДА/FRIDA (США) сценаристи: Кленсі Сіґал, Дайен Лейк, Ґреґорі Нава, Анна Томас, Едвард Нортон, за романом Хейдена Херрери, режисер: Джулі Теймор, оператор: Родріґо Пріто, актори: Селма Хайек, Алфред Моліна, Валерія Ґоліно, Ешлі Джадд Едвард Нортон, Антоніо Бандерас, Джеффрі Раш.

Фільми із серії «ЖЗЛ», присвячені видатним представникам світу мистецтва, рідко бувають вдалими. Історичний екскурс на тему ахматовської обмовки «Коли б ви знали, із якого сміття...», як правило, виявляється суцільним розчаруванням для шанувальників творчости заголовних персонажів і нестерпною нудьгою для інших глядачів. Частіше за все автори стрічок попросту не спроможні виявити і простежити наявність сміття і власне віршів, і часом це призводить авдиторію до несподіваних мистецтвознавчих висновків, наприклад, що герою серіалу «Бальзак», втомленому любовними негараздами і змученому ворожнечею з матір'ю, доречніше було б стати автором «У пошуках утраченого часу», а не «Людської комедії». Нерідко ж наслідком чергової постанови стає сумнівна заслуга констатації того факту, що життя геніїв часто настільки ж маловиразне, як і існування простих обивателів.

При цьому художники, мабуть, найменш придатні фігури для подібних екранізувань – якщо біографії письменників і кінематографістів спроможні утримувати глядацьку увагу цензурно-політичними утисками, а присвячені музикантам байопіки заглушають огріхи красою вітринних творів своїх героїв, то основний конфлікт долі художників зводиться до хрестоматійного і драматургійно не дуже перспективного нерозуміння сучасників, а зображальний ряд являє собою занадто вже явний контраст із великими полотнами.

Те, що «Фріда» Джулі Теймор виявилася більш ніж приємним винятком, було обумовлено вже вибором центрального персонажа – знаменитої мексиканської художниці Фріди Кало, приреченої з юности, після отриманої в автокатастрофі тяжкої травми, на виснажливу боротьбу з органами і частинами тіла, що відмовляли одне за одним; нещасливої жінки одного з головних латиноамериканських геніїв, донжуана з фальстафівською комплекцією Дієґо Рівери; коханки пристаркуватого, загнаного аґентами сталінського Комінтерну Троцького, активної учасниці руху лівих.

Ця сповнена драматизму фабула життя головної героїні вписана у виразно відтворений контекст мексиканської історії 1930-40-х, атмосферу забавно-чарівної штовханини злиденних вулиць, залитих воском і заставлених черепами могил, чепуристої строкатости лахміття бідняків, що марширують розбитою бруківкою під вигуки: «El pueblo unido jamas sera vencido», величі і наївности латиноамериканських модерністів-комуністів, готових у запалі суперечок про мистецтво схопитися за револьвер, які знали про Лєніна, очевидно, лише те, що його зображення можна було вдало використати як елемент декору, щоб досадити «капіталістичним свиням». Мимохіть, усупереч хронологійним і просторовим умовностям, очікуєш, коли на екрані промайне, обкутане клубами сиґарного диму, бородате обличчя людини в прикрашеному зіркою береті, або гонець у розідраному амазонськими заростями одязі принесе тривожні звістки про просування революційних військ полковника Буендіа. При цьому вибудуваний взаємозв'язок подієвого ряду, його візуального втілення і музики Елліота Ґолденталя настільки перейнятий духом творчости Кало з його камерним ґротеском приватного пекла, багато в чому завдяки доречному використанню прийому ожилих картин, що часом починає здаватися, ніби підпис Фріди стоїть під кожним кадром. І хоча творці стрічки навмисно нехтують можливостями проаналізувати особливості творчости своєї героїні (скажімо, коли на початку фільму юна художниця наполегливо вимагає від Рівери «серйозних критичних зауважень», той обмежується лише парою фраз на кшталт: «Картини і справді відмінні»), у фільмові все ж звучить – вкладене до вуст Троцького – визначення, що заворожує своєю точністю, воістину гідне видатного мистецтвознавця, вбивці і атеїста: «Ваші роботи виражають те, що відчуває кожен – самотність у власних стражданнях».



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com