Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Подарите тюльпаны на 8 марта девушке, ей это очень понравится

Статті

10.07.2003 11:50

Тінь Тюльпана("Фанфан-тюльпан" Жерара Кравчика)

Олексій Першко

ФАНФАН-ТЮЛЬПАН/FANFAN LA TULIPE (93’, Франція, 2003), сценаристи: Люк Бессон, Жан Космос, режисер: Жерар Кравчик, оператор: Жерар Сімон, актори: Венсан Перес, Пенелопа Крус, Дідьє Бурдон, Елен де Фужероль, Мішель Мюллер, Жеральд Лярош.

На жаль, мені не пощастило переглянути всі чотири відомі кіноверсії пригод Фанфана-тюльпана (окрім фільмів Крістіана Жака (1952) та Жерара Кравчика (2003) існують, принаймні, ще дві – Аліс Ґі (1907) та Рене Лепренса (1925)), аби з впевненістю стверджувати, яка з них найкраща. Одначе, гадаю, безперечно, що “Фанфан-2003” виконав поставлене перед ним завдання. Люк Бессон віддав шану одному зі своїх улюблених фільмів і заробив трохи грошей (тільки за 5 тижнів прокату фільм переглянули понад один мільйон французів), а глядач, напевно, отримав насолоду від цієї розваги. Наголошую на слові “розвага”, адже, власне, ніхто з авторів фільму – ні вже згадуваний Бессон, ні сценарист Жан Космос, ні режисер Жерар Кравчик – вочевидь навіть і не думав про те, що їхній фільм стане предметом глибоких (іноді – навіть занадто) кінознавчих студій (для цього існують фільми Берґмана, Тарковського, Іллєнка та багатьох інших).

У цьому фільмові є все, від чого пересічний глядач має отримати насолоду: гарні жінки (які того часу “були легкодоступними”), мужні та завзяті чоловіки (які робили “свою улюблену справу”), видовищні двобої (до речі, побудовані на майстерності акторів у володінні холодною зброєю, а не лише на спецефектах), невимовно красиві пейзажі, карколомні переслідування, чудові костюми і, нарешті, є в ньому і кохання. І нехай сценаристам можна закинути недостатню обґрунтованість цього кохання, але чи треба взагалі пояснювати, чому люди закохуються одне в одного, а тим паче, чи потрібно це робити в жанровому кіні, зразком якого і є “Фанфан”. Адже будь-якому глядачеві ще до початку перегляду подібного фільму є зрозумілим, що головний герой закохається у головну героїню і vice versa, і житимуть вони довго і щасливо.

А знавцям кіна цей фільм дає привід для певної перевірки їхніх знань, для цікавої гри під назвою “знайди десять відмінностей” (від попередньої версії). Невідомо, чи знімалася сучасна версія “Фанфана” у тій самій місцевості, але іноді подібність її до своєї попередниці просто вражає: згадаймо хоча б епізод втечі Фанфана з гауптвахти, після чого його знаходять лише по тіні, яку він відкидає, стоячи на даху. І таких деталей – безліч. От тільки жаль, що сценаристи нової версії відмовилися від фіналу своєї попередниці, коли Людовік XV проголошує Аделіну своєю названою донькою і благословляє її шлюб з Фанфаном: таким чином пророцтва Аделіни збуваються, а історія стає стрункішою і завершеною. Але, як відомо, нема у світі досконалости.

І ще одне: як відомо, кінематограф народився як ярмаркова розвага, і хоча б мінімальною мірою має таким і залишатися. Отож – vive Fanfan!



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com