Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

14.07.2003 12:43

"Доґвілль".Блудні дороги...(Путь всякой плети)

Олександр Виноградов

Останній фільм Ларса фон Трира “Доґвілль” був серед фаворитів на Каннському фестивалеві 2003 року, але в результаті залишився обділеним увагою журі. Що, в принципі, нормально – фестивалі існують для визначення загальних тенденцій, а не для заохочення індивідуальних фобій і філіґранно розрахованих провокацій.

Для своєї параболи про суть людської натури данський режисер обрав форму викладу на подобі “бідного театру” Пітера Брука. Позбавляючи дію фільму видовищних можливостей кінематографа, він бере глядач в полон, захоплює в рабство і зраджує насамкінець.

Технічна винахідливість і мінімальність зображальних засобів обертаються авторським цинізмом і нечутливістю. Схематична діаграма людської підлоти накладається на здобрене поле актуальних суспільних настроїв. До середини фільму очевидним стає “обезводнювання” кінематографічного організму, яким є замкнений світ “Доґвілля”, і для емоцій не залишається сил. Для піднесення духу режисер викликає чоту кулеметників.

Ніколь Кідман уже вдруге за останні два роки грає жінку на ім’я Грейс (уперше – в “Інших” Алехандро Аменабара) – в “Доґвіллі” її героїня тікає од ґанґстерів і знаходить притулок у богом забутому містечку біля підніжжя Скелястих гір. Тут вона проходить шлях від посла доброї волі до парія в суспільстві. Фінал усе розставляє по місцях: “Світ стане кращим, якщо у ньому не буде такого міста, як Доґвілль”, – каже Грейс після того, як збігла третя година екранного часу.

За словами режисера, він надихався театром Брехта і не приховує, що в стрічці є “щось від Кафки”. Декорації у фільмові зведені до мінімуму, чимало з них просто означені крейдою на підлозі студії – контур собаки, наприклад. І правильно: тварина ж не грає, а поводить себе природно. Чого не можна сказати про інших, насамперед про режисера, тому що, кожного разу винаходячи нову форму для викладу, він настільки захоплений зовнішнім боком видовища, що змушений забувати про невимушеність і легкість.

Загальним місцем великої кількости публікацій про фільм було питання про те, чи ставити, чи ні авторові в заслугу антиамериканізм “Доґвілля”, причиною тому політична зарядженість частини авдиторії і лобове цитування фотодокументів під звуки пісні Yong Americans Девіза Боуї на фінальних титрах картини. Нібито Америку відкрили й освоювали чужопланетяни, і начебто там живуть якісь особливі особини людської породи. Та й сам режисер стверджує, що сценарій писав данською мовою, і прототипами персонажів були піддані данської корони.

“Понедельник”, 14 липня 2003 року, № 22


Також дивіться: Фотогалерею фільму



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com