Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

26.08.2003 17:28

Совині таємниці(“Спільна зона безпеки”)

Олег Рой

СПІЛЬНА ЗОНА БЕЗПЕКИ/GONGDONG GYEONGBI GUYEOK JSA (107’, Південна Корея, 2000), сценаристи: Сеонґ-сан Єонґ, Х’єон-сеок Кім, Му-йонґ Лі, Чан-вук Парк за романом Санґ-єон Парка, режисер: Чан-вук Парк, оператор: Сунґ-бок Кім, актори: Йонґ-а Лі, Б’юнґ-хун Лі, Канґ-хо Сонґ, Тей-ву Кім.

В Америці цей фільм було демонстративно проіґноровано. І не лише тому, що він краще знятий, розумніший та сентиментальніший за будь-який голлівудський блокбастер. Проблема корейського постановника ще й у тому, що він не розуміє, а чи не хоче розуміти, що американський імперіалізм не містить у собі жодних неґативних моментів. Навіть, коли він ущент нищить столицю певної держави, то лише заради щасливого майбутнього вцілілих мешканців тієї самої держави… Тому цивілізований світ піддає сумніву позицію авторів стрічки, у котрій ті кількома несміливими штрихами дозволили собі нечувану єресь: у Північній Кореї поруч із двоголовим чудовиськом Кім Чен Іром мешкають звичайні, навіть певною мірою позитивні люди. Вони здатні на посмішку дружби ідейному ворогові та невтішний плач за вбитим другом. Про те, чи має подібна вільність право на існування, нам мав би розповісти Володар кілець останніх олімпійських ігор, але він зловісно мовчить. Обмірковує чергову операцію із врятування народу чергової дрібної країни від сил зла?

Хоча насправді, політичний контекст не є головним у стрічці, що вона здатна вразити вразливого глядача візуальними пишнотами на кшталт тремтячих краплин води на оголеному трупі блакитного кольору чи світанкових чар штибу National Geographic. Значно важливішим режисеру та нам у якості вдячних глядачів видаються саме абстрактні картинки буття, і так екзотичні аж понад міру, а у виконанні Чан-вук Парка ще й перенасичені естетикою МТV чи його корейського еквіваленту. Скажімо, настільки смачно-гіпнотичної спроби самогубства я чекав хіба що від кіна Тома Тиквера, але аж ніяк від суспільно-політичного трилера “мейд ін Коріа”. Саме своєрідним сплавом “Расьомона” із тикверівською “Лолою” можна було б назвати стрічку, якби не одне але. Це але, до речі, спільне для усього сучасного південнокорейського кіна. Відсутність самоіронії, або інакше – невмотивована самозакоханість є властивою рисою такої хворобливої аномалії, як сучасне кіно українське, але ж то величина, котра давно агонізує, тому їй мусимо вибачати, що ж стосується кінематографії, якій постійно солодко сниться вершина світу, й іноді вона прокидається зовсім неподалік, то гарний психотерапевт тут не завадить. Високий нарцисизм “Зони безпеки” навіть стимулює версії справжньої природи, її багатого візуального світу. Дехто практично переконаний, що стрічка певні аспекти запозичила із японської анімації досить своєрідного напрямку. Красиві історії про невинну хлопчачу дружбу, що та згодом трансформується у гріховне чоловіче кохання мають назву “яої”. Звісно, чоловіча дружба у хлопчачу закоханість в корейському фільмі не вилилась, але принаймні до того йшло, якби… не з’явився привид “Великого брата”, що заради самих корейців готовий рознести обидві Кореї вщент. І тут фільм знову став суспільно-політичним родичем якоїсь там “Генеральської доньки”, що її сюжет був ганебним, але все ж винятком з правил. Трагедія стрічки “Спільна зона безпеки” в тому, що це трагедія розділеного, та все ж одного народу, і знайти якісь важелі взаємодії між суворим змістом та кислотним викладом постановнику не вдалося. Проте йому вдалося зняти найдорожчий в історії обох Корей фільм, що у Європі через свою двозначність у кожному кадрі був проголошений непідробним арт-гаузом.

Лише нічні сови знають найстрашніші із таємниць. (Переглянувши стрічку двічі, один раз на великому екрані, другий на ліцензійному відео, я був остаточно посвячений. Приготуйтеся бути шокованими! Виявляється, у країні, де кіно має репутацію “без гальм”, заборонено елементарне “male nudity”. Будь-який натяк на фалос супроводжує романтичний серпанок цензурного походження). І свої таємниці сови старанно оберігають…

Отак потенційна лав-сторі з ґей-присмаком стала найдорожчим фільмом в історії Корейського півострова. Помста розлюченого режисера?



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com