Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

11.09.2003 17:05

Гучне «Відлуння Золотого Дюка» на полі битви

Олег Мельничук, Одеса

Кіносвято «Відлуння Золотого Дюка» в Одесі закінчилося на самому початку. Вже наступного дня після його відкриття, яке відбулося 4 вересня, стало зрозуміло: навіть та куца, позбавлена смаку і, здавалося б, поспішно складена програма, що була обіцяна організаторами, не виконується. Ще через день надійшла ще одна новина: скасований вечір «Врятуймо наші душі», присвячений пам'яті Владіміра Висоцького. Далі – більше: не відбудеться прем'єра фільму Петра Тодоровського «В сузір'ї Бика» – єдина подія, яка заслуговувала уваги в програмі «Відлуння». Кіносвято розвалювалося на очах із шаленою швидкістю. По суті, воно й не починалося.

Проте далі відбулися й зовсім скандальні події. В неділю тих нечисленних акторів і режисерів кіна, що приїхали до Одеси, стали виселяти з готелю унаслідок несплати за помешкання організаторами. Московські гості висловили бажання поїхати додому, і тут з'ясувалося, що їх ждуть нові сюрпризи. Не дочекавшись не тільки обіцяних виступів і гонорару, але навіть грошей на купівлю зворотного квитка до Москви, в неділю за свій рахунок з Одеси вилетів Аркадій Інін. Того ж дня Стріженов, Пир’єва, Хмельницький виїжджали з Одеси за безпосереднього сприяння консула Російської Федерації. В неділю Петро Тодоровський і його дружина Мира Тодоровська дають інтерв'ю одеським журналістам із критикою московських організаторів цього «свята» і особисто – його продюсера Юрія Коваленка, недвозначно натякаючи, що справа Остапа Бендера живе і буяє. Трохи пізніше, у вівторок, вони також виїжджали додому НЕ за рахунок організаторів: квиток назад до Москви їм купив директор одеської мережі кінотеатрів.

Далі – за справу взялися ласі до скандалів мас-медія. В понеділок одне з інформаційних аґентств запустило «дезу», що готель тримає російських акторів у «заручниках», вимагаючи від міської влади Одеси сплати боргів за їхнє мешкання. Столичні і одеські телеканали, що вони ще кілька днів тому з патосом повідомляли про відкриття в Одесі «кінематографічної події», тепер гучно оголошують про банкрутство «Золотого Дюка». Російські актори, повертаючись до Москви, також «атакувалися» пресою і активно давали інтерв'ю з цього приводу. Скандал, аналог якому важко пригадати в тихій Одесі, стрімко розповсюджувався зі швидкістю звуку не тільки в Одесі, але і в Києві та Москві. «Чорний кінопонеділок» 8 вересня прийшов до Одеси в усій своїй красі. «Закрити» невдале й провальне кіносвято тихо і непомітно вже не вдавалося.

Виходячи з ситуації, в оргкомітеті залишалося лише перейти до практичних занять на тему «PR у кризових ситуаціях» і публічно з'ясовувати взаємини між собою на вічні теми «Хто винуватий?» і «Що робити?»

Перша частина Марлезонського балету. Одеська влада махає п’ястуками після бійки

Вівторок, 9 вересня... Ранок... Сонні журналісти, що тільки-но дійшли на свої робочі місця, вимушені негайно вирушати до одеської мерії на несподівано скликаний брифінґ першого заступника міського голови Володимира Палієнка. А хто не довідався – той спізнився.

Як і заведено в подібних ситуаціях, міська влада використала надійну PR-стратегію під кодовою назвою «пошуки стрілочника» і повністю переклала відповідальність за зривання кіносвята на його продюсера, москвича Юрія Коваленка. Тим паче, що для цього були всі підстави.

Вже після першої, що вона відбулася в Одесі ще в червні, прес-конференції Юрія Коваленка і його поплічників, на якій вони балакали довго, але ні про що, всім журналістам стало достеменно зрозуміло, що:

а) московським представникам дирекції не кіносвята влаштовувати, а вдома з онуками сидіти;

б) московські кінофункціонери пенсійного віку, пойняті ностальгією, вже погано орієнтуються в сучасній кінопрокатній і фестивальній справі, а заразом – безнадійно відстали не тільки від свого часу, але і, схоже, від життя взагалі;

в) російські гості, здається, іноді забувають, що приїхали до іншої країни зі своїми традиціями і ситуацією на ринку (зокрема – в кіногалузі);

г) виходячи з усіх вищезазначених пунктів, про майбутнє свято «Відлуння Золотого Дюка» (якщо воно, звичайно, відбудеться) журналістам належить писати не репортажі, а фейлетони.

Те, що всього цього не зрозуміли місцева одеська влада й урядовці протягом декількох місяців спілкування і безпосередньої взаємодії з представниками московської дирекції (якою б не була ця взаємодія) – це проблеми їхнього власного професіоналізму. А у складі оргкомітету, до речі, – три перші заступники одеського міського голови і практично всі начальники управлінь Одеського міськвиконкому.

«Є певна помилка з нашої сторони, – тепер розповідає на брифінґу перший заступник міського голови Володимир Палієнко. – Ми повірили неспроможній і некомпетентній людині. Сьогодні йде маніпуляція громадською думкою, певне підбурювання акторів, які стали заручниками людини, що виявилася не в змозі провести подібний захід. Відбулося спекулювання на любові до Одеси і на минулій славі «Золотого Дюка», яка тепер зіпсована».

Що ж заважало зробити ці висновки раніше, не чекаючи, коли все буде щасливо завалено – загадка роботи оргкомітету. Тепер же одеська влада просить офіційного вибачення перед російськими акторами, які «виявилися залучені до цієї події, що не відбулася”, і обіцяють, що мер Одеси звернеться з відповідним листом-роз’ясненням до Спілки кінематографістів Росії і особисто – до Нікіти Міхалкова.

Друга частина Марлезонського балету. «І темні сили нас злісно гноблять...»

Середа, 10 вересня... Ранок... Сонні журналісти, що тільки-но дійшли на свої робочі місця, вимушені знову вирушати, щоправда, вже не до одеської мерії, а до прес-центру Спілки журналістів на несподівано скликаний брифінґ того самого Юрія Коваленка. А хто не довідався – той знову спізнився.

Як виявилося, нездалий продюсер “Відлуння Золотого Дюка” також вибрав не менш ефективну PR-стратегію під умовною назвою «найкращий захист – у нападі».

В своєму виступі на півгодини і «з папірця» Юрій Коваленко відкинув усі звинувачення на свою адресу і звинуватив у зриванні кіносвята певні сили: «Всі майданчики були для нас блоковані певними силами, меркантильні інтереси яких ми зачепили. Зі всього задуманого нам вдалося провести тільки відкриття, і те з великими труднощами. Цей захід теж блокувався. Як метод боротьби з нашим перебуванням ув Одесі були застосовані плітки, підбурювання».

А наприкінці – політичний висновок, і так, щоб мало не здалося: «Це добре спланована провокація проти тих кінематографістів, котрим і в Росії, і в Україні, і в Одесі небайдужа доля і духовність нашого загального народу».

На прохання журналістів назвати ці сили поіменно була дана відповідь: «Я знаходжуся на території іншої держави, не забувайте, що я – росіянин. Тому називати конкретні імена я не маю права».

Використовуючи таке саме формулювання, «продюсер» не назвав і фільми, кінокопії яких, з його слів, були привезені до Одеси для показів. Тепер це назавжди залишиться невідомим, як, утім, і те, чи дійсно вони були в Одесі. Так само туманно і суперечливо він коментував скандальну ситуацію з від'їздом акторів і Одеси за власний рахунок, спочатку запевнивши, що всі актори виїжджали за рахунок дирекції, потім – що дирекція відправила 60 відсотків усіх гостей, а в кого були гроші – полетіли самі. У відповідь на неґативну оцінку з боку Петра і Мири Тодоровських була дана образлива відповідь: «Петро Юхимович повівся так у цій ситуації, тому що, на жаль, його дружина, сама – одеситка, так званий продюсер (а нині як режисером, так і продюсером називає себе кожен, хто має доступ до грошей), провела певну роботу і в Одесі, і в Москві...».

З приводу бюджету в 300 тисяч долярів: «Фінансування в 300 тисяч долярів не було, й бути не могло. Був кошторис витрат, але і була система повернення цих грошей, якби все не зірвали».

З приводу не прибулих заявлених ув афіші гостей: «Якби нам дали провести свято, то всі б вони приїхали, якщо не на відкриття, то в інші дні або на закриття».

Ще одним одкровенням і справжньою «бомбою» стало запевнення Коваленка про те, що це він сам попросив Нікіту Міхалкова не приїжджати на церемонію відкриття: «Я подзвонив йому і сказав: «Нікіто, не поспішай сюди їхати», оскільки ситуація з відкриттям була хисткою, і проти Міхалкова могли бути певні провокації».

На зрозуміле запитання журналістів, які саме провокації могли бути проти Міхалкова в Одесі, і головне – від кого, Юрій Коваленко немов забув про сказане хвилиною раніше і почав казати, що Міхалков – великий стратег і сам ухвалив таке рішення. І взагалі він йому не дзвонив, а відіслав факс, який може показати. На прохання журналістів показати цей факс, Коваленко покопирсався в записнику і сказав: «Потім».

Цитувати прощальні висловлювання Юрія Коваленка й шукати в них те, що суперечить його ж власним словам, можна було б довго, але це не має сенсу. Врешті-решт – це літня людина, яка навіть на прес-конференціях прикладала долоню до вуха, щоб розчути питання журналістів. А ось на що розраховували міська влада й особисто мер Одеси, що він видав розпорядження про проведення кіносвята «Відлуння Золотого Дюка», в якому надав ексклюзивного права на організацію, проведення і фінансування цієї акції Спілці кінематографістів Російської Федерації, російській кінокомпанії «ІМР», виконавчому продюсеру кіносвята Коваленку Ю. В... Ще одна загадка...

Попри все, бренд кінофестивалю «Золотий Дюк» тепер і справді має виразний відтінок цієї скандальної вересневої одеської авантюри. І її «Відлуння», схоже, лунатиме ще довго.

Також читайте:

"Відлуння Золотого Дюка" – ностальгійні посиденьки москвичів в окремо взятому місті України



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com