Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

15.09.2003 16:44

«Грали весілля Росії з Білоруссю, а Україна випадково зайшла подивитися»

Володимир Овдін, "Дзеркало тижня"

За великим рахунком, на кінофестивалі їдуть не стільки за призами, скільки за відкриттями, новими враженнями й творчим спілкуванням. При цьому розраховують учасники щонайменше на відсутність фінансових, організаційних та інших насущних проблем.

Від шостого Міжнародного кінофестивалю «Бриґантина», що проводився у Бердянську з 28 серпня до 4 вересня, можна було сподіватися вже напрацювання певного досвіду, принаймні в організаційних питаннях. Проте в кореспондента «ДТ» склалося стійке враження про цілковиту безпорадність дирекції фестивалю. Якщо не зважати на пишні церемонії відкриття й закриття, умови, включно з розміщенням учасників і гостей у другосортних пансіонатах із таким самим харчуванням, проблемами з транспортом, рекламою та організацією показу конкурсних фільмів були, м’яко кажучи, не найкращими. Одностайну думку учасників висловив російський режисер Алєксандр Хван: «Бриґантина» організована жахливо, я б сказав «за межею...»

Безумовно, критикувати організаційні проколи легше, ніж організовувати грандіозне свято кіно із залученням достатніх коштів. Та відверто здивував склад української делегації. Крім президента фестивалю Віктора Стєпанова й голови журі Миколи Оляліна, у Бердянську не було жодної із заявлених у досить короткому списку української делегації осіб. Факт більш ніж дивний, з огляду на те, що буквально за два дні до початку бердянських кіноторжеств завершилися «Стожари» у Києві. Втім, за словами президента Ґільдії кіноакторів України Ніни Ільїної, яка терміново прибула «рятувати обличчя» країни на закриття фестивалю, багато хто із заявлених українською стороною учасників не змогли приїхати, зокрема «Ольга й Наталя Сумські разом з Анатолієм Хостікоєвим зайняті створенням нового спектаклю і навіть на «Стожарах» не були».

Зі скрутного становища виплутувалися, як могли. Керівник київського десанту актор Олексій Колесник душевно виконував під гітару пісні на творчих вечорах, а один із «золотих гусаків», актор Володимир Ямненко, талановито розповідав анекдоти.

Вибачте, але це не зовсім українське кіно, вірніше, зовсім не кіно. На шостій «Бриґантині» його практично не було. Заявлених у конкурсі «Бабиного Яру» та «Богдана Хмельницького» до Бердянська, на жаль, не привезли. Натомість показали відверто слабку картину Віктора Шишкіна «Ностальгія», яку він зняв власним коштом. Зрозуміло, що цей фільм був просто приречений на спеціальний приз «За відданість українському кінематографу», який урочисто вручили творцю.

— Хоча, — стверджує Ніна Ільїна, — на «Бриґантині» можна було представити два-три достойних фільми. Проте ніхто навіть не звернувся до Спілки кінематографістів або до нас у ґільдію з пропозиціями, набрали якихось випадкових людей. От і грали весілля Росії з Білоруссю, а Україна випадково зайшла подивитися.

Член журі, народна артистка Росії Татьяна Конюхова резюмувала: «Жодного українського фільму. Ганьба!»

Тому змагалися виключно кінематографісти Росії та Білорусі. Росіяни представили на конкурс шість повнометражних картин, білоруси — дві. Фільми всі гідні: лауреат Держпремії Росії «Зірка» Ніколая Лєбєдєва, «Інтимне життя Сєвастьяна Бахова» Максіма Воронкова, «Впасти вгору» Сєрґєя Ґінзбурґа й Алєксандра Стріженова, «Кармен» Алєксандра Хвана і «Тріо» Алєксандра Прошкіна. А білоруси своєю історичною драмою «Анастасія Слуцька» скорили глядачів і всіх, без винятку, членів журі, які визнали її кращим фільмом фестивалю. Приз за кращу чоловічу роль другого плану в цій самій стрічці отримав молодий талановитий білоруський актор Анатолій Кот.

Найзорянішою стала картина Алєксандра Хвана «Кармен». Режисеру тричі довелося виходити на сцену для отримання нагород. Призом за кращий дебют журі відзначило Ольґу Філіппову — Кармен, медаль і диплом за кращу чоловічу роль у цьому фільмі отримав Іґорь Петренко, а кращою операторською роботою визнано творчість Іґоря Кожевнікова.

Через сорок років після виходу на екран безсмертного кіновитвору «Стережись автомобіля», бердянські даішники відновили справедливість, вручивши почесному гостю фестивалю Ґєорґію Жженову посвідчення почесного працівника ДАІ і символ дорожньої влади — жезл.

Не залишили без уваги Лідію Фєдосєєву-Шукшину, яка блискуче зіграла епізодичну роль в «Інтимному житті Сєвастьяна Бахова».

Безперечно, за шість років свого існування бренд бердянської «Бриґантини» досить «розкручений». Саме тому Республіка Білорусь уже «забила» у держбюджет фінансування на участь у ньому своїх кінематографістів. Не відстає і Росія. Принаймні вже нинішнього року Мінкульт РФ разом із Гільдією кіноакторів Росії виділив солідні кошти на поїздку великої делегації (26 чоловік) кінематографістів на «Бриґантину». Майбутнього року росіяни та білоруси, з огляду на заяву глав їхніх делегацій Валєрії Ґущиної та Святлани Сухавєй, мають намір розширити своє представництво на кінофестивалі в Бердянську. Якщо він, звичайно, ще колись відбудеться.

Нинішнього року, на відміну від року минулого, навіть неозброєним оком можна було помітити фінансове безсилля беззмінного генерального директора «Бриґантини» Олександра Махотіна. Кілька запланованих заходів, таких, як футбольний матч між зірками кіно й членами адміністрації Бердянська, навіть феєрверк, присвячений закриттю кінофестивалю, так і залишилися програмними намірами. Завдяки титанічним зусиллям президента Ґільдії кіноакторів Росії Валєрії Ґущиної лише в переддень закриття фестивалю вдалося вирішити фінансові проблеми з місцевою мерією. На думку пані Ґущиної, «у Махотіна хочуть відібрати фестиваль, тому влаштували бойкот. Його зняли з підтримки, навіть не було грошей для оплати транспорту». Одночасно Міністерство культури України, за словами Ніни Ільїної, «відмовляється надавати навіть мінімальну фінансову підтримку бердянській «Бриґантині», Стєпанов хворий і втомився, а Черномирдін, через якого раніше вирішували багато питань, до фестивалю охолов».

До речі, велика делегація Ізраїлю поза конкурсом представила відразу дві картини — «Операція НТБ» і «Стіна плачу». Судячи з розмов у кулуарах, від початкового прагнення ізраїльтян в майбутньому стати повноправними учасниками «Бриґантини» на фініші фестивалю майже нічого не залишилося.

Дніпропетровск – Бердянськ – Дніпропетровськ


“Дзеркало тижня”, № 35, 13 – 19 вересня 2003



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com