Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

19.11.2002 14:05

Ексгумація історії

Ганна Шерман, «Телекритика»

В Домі кіна відбувся прем’єрний показ чотирьох заключних серій документального телесеріалу Сергія Буковського “Війна. Український рахунок”.


Складність розмови про цей фільм полягає в тому, що, по суті, поява його не є подією винятково кінематографічною чи телевізійною. Цей фільм – подія історична, суспільна. Одначе, набутком широкої громадськости він стане не скоро.

Перші серії творець проекту канал “1+1” продемонстрував у травні нинішнього року до Дня Перемоги пізно ввечері. Й так само, за інформацією самого каналу, збирається вчинити і з другою частиною серіалу.

У фільмові Сергія Буковського Україна вперше знаходить власну історію Другої світової війни. Історію, не спресовану в ідеологійний асфальт для військового параду. Історію, не зшиту нашвидкуруч білими нитками історії. Це достеменний документальний епос, у якому історія постає в своїй справжній іпостасі: у трагедії мільйонів людських доль, зім’ятих у криваве місиво смерчем війни. Це історія тотальної зради. Історія народу, зрадженого владою. Історія народу, що зрадив власне минуле.

Це унікальна спроба докладно й чітко прописати найстрашніші сторінки національного літопису.

Дійсно, сьогодні ми вже знаємо багато що. Вперше офіційне відзначення минулого місяця роковин УПА вплеснуло до національного ефіру чергову інформаційну хвилю метких журналістських зондувань теми.

“Інтер” тими днями, знову таки, ближче до півночі, представив трисерійний документальний проект “Війна без переможців”. Перший Національний, навпаки, рано-пораненьку демонстрував прем’єрний показ документального фільму про долю Олега Ольжича “Я – камінь з Божої пращі”. Ці локальні проби національного історичного ґрунту, попри інформаційну насиченість, були інфіковані ідеологійною дидактикою поточного моменту. Ідея миттєвого й беззаперечного примирення всіх учасників бойових дій стала свого роду підвищеним зобов’язанням держави перед суспільством. ТБ, своєю чергою, немов би схвалило зустрічний план, і зводило в інформаційних сюжетах і в ефірних студіях ветеранів усіх мастей, що вижили й не зламалися.

Вони доживуть свій важкий вік непримиренними. І це – їхня правда, їхня віра, їхнє право. Це розуміння народжується фільмом Сергія Буковського як одкровення історичного знання. В тій жахливій війні всіх проти всіх їх підтримувала не ненависть, а віра. Саме це нам сьогодні особливо важливо й особливо важко зрозуміти.

Нам потрібно розкопувати нашу історію, що живцем покладена під асфальт, крок за кроком. Це те, що сьогодні треба нашій країні в цілях національної безпеки. Гадаю, фільм Сергія Буковського має бути включений до обов’язкової шкільної програми. І річ не тільки в обсягах і якості історичного матеріалу, унікальній хроніці та живих людських свідченнях. Суворо витриманий у жанрових рамцях документального дослідження, “Український рахунок”, поза тим, має високий поетичний тонус сугубо авторського проекту. Це ґрандіозний досвід глибоко особистісного людського осягнення й переживання трагедії власного народу. Великої трагедії, гідної великого етносу. Це втілене право нації на криваве самовизначення. Нещадне, і хочеться вірити, – не безглузде. “Український рахунок” і надає цю можливість набуття смислу. В лицях і долях показуючи, скільки разів його, цей смисл, вбивали і ховали.

І ще про український рахунок. Цього разу без лапок. Канал “1+1” по праву пишається тим, що, будучи комерційним, одначе, береться за здійснення проектів загальнонаціонального гуманітарного значення. Наше кволе суспільство так до цих пір і не набуло такого інституту, як громадське ТБ. І тому проекти, подібні фільму Сергія Буковського, ідуть в ніч. Подалі від прибуткового прайм-тайму. Подалі з очей соціально активного глядача. Це та об’єктивна реальність, що на неї не хочеться зважати в принципі.

Що ж стосується конкретно “Українського рахунку”, то я відмовляюся вірити в його нерейтинґову приреченість. Я відмовляюся вірити, що півгодини безцінного прайму протягом тижня здатні похитнути фінансову стабільність “плюсів” за їхнього блискучого досвіду розкручування іміджевих проектів. Понад те, я просто переконана в потужному комерційному та іміджевому потенціалові цього серіалу не лише з точки зору ефірного прокату на самих “плюсах”, але й з точки зору його “експорту”. Втім, охоче припускаю, що не розбираюся в усіх хитрощах такого українського рахунку.



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com