Національний кінопортал KINOKOLO.UA

Фотобанк

"Вічне світло незаплямованого розуму"

Rambler's Top100

Енциклопедія

"Богдан Ступка, актор"

Народився - с. Куликів, Львівська обл. 1961 - Закінчив студію при Львівському театрі.

Крамниця



Новини

Арґумент-Кіно


Статті

05.11.2003 13:47

Molodist Talent Campus

Дещо про перший Molodist Talent Campus, що той був частиною цьогорічного Київського МКФ “Молодість”. Лекції Кампусу, семінари і майстер-класи відвідали понад 100 слухачів. Четверо учасників програми Кампусу 3+1 Master Pics протягом фестивалю знімали фільми, і результат їхніх зусиль був показаний на закритті 33 МКФ "Молодість". Згодом ці короткометражки покажуть на відкритті другого Berlinale Talent Campus’у (7-12 лютого 2004 року), що на нього всі четверо режисерів автоматично акредитуються. Про роботу на Molodist Talent Campus’і і про свої короткометражні стрічки, зафільмовані тут, розповідають самі режисери. (Також незабаром на Порталі можна буде ознайомитися з критичним аналізом цих фільмів).

Ксаві Сала (Іспанія/Каталонія, "Баґажники")

Я подав свій короткометражний фільм "60 років" на фестиваль "Молодість", а згодом отримав від організаторів інформацію про київський Кампус талантів. У мене був готовий сценарій "Баґажники" – короткий, з невеликою кількістю персонажів, без складних трюків і великих постановних витрат – саме те, що треба. Він навіть був уже перекладений англійською мовою. Певна річ, його ще треба було адаптувати до української натури, але це не стало проблемою. Апельсинові дерева ми замінили на яблуні, взяли місцеві овочі та фрукти... За жанром “Баґажники” – чорна комедія. Я хотів погратися з глядачем, заплутати його поведінкою персонажів, але зрештою, матеріал, здається, вийшов і на глибші проблеми. Мені дуже не подобається коли людей, що називається, зустрічають по одежі. Гарні з першого погляду, вони можуть виявитися потім зовсім не такими. Ось це я й хотів показати – що відбувається, коли ролі змінюються.

В Іспанії знімається набагато більше кіна, ніж в Україні, відповідно, кінематографісти весь час працюють. Я не хочу сказати, що вони кращі, ніж українські, – просто постійна практика дає великий досвід. Але тут, в Україні, люди набагато більше прагнуть зрозуміти режисера і його задум, об’єднатися в єдину команду. Мені це дуже сподобалося. Я не впевнений, що якби український режисер приїхав в Іспанію, він зустрів би там таке ж розуміння і таку ж допомогу. Я знаю, що в Україні немає великої кіноіндустрії, проте є величезна любов до кіна. Кіно завжди залежить від грошей, але гроші – ще не все, можна мати гроші і не мати кіна. Якщо в майбутньому економічна ситуація в Україні зміниться, то у вас є люди, готові знімати.

Раду Джуде (Румунія, “Чорне море")

Я прочитав про Molodist Talent Campus на сайті берлінського Кампусу і зацікавився. У мене саме був сценарій, що відповідав вимогам конкурсу – фільм до п’яти хвилин, з малим бюджетом. Переклав його англійською і надіслав. І несподівано переміг... Я б назвав “Чорне море” роуд-муві – більша частина дії відбувається в дорозі. Тема промовляє сама за себе – продаж дівчат зі Східної Європи сутенерам. Тому, навіть якби я не хотів зосереджувати увагу на соціальному аспекті, він все одно був би наявний. Не знаю, як для України, але для Румунії це дуже серйозна проблема. Хотілося розповісти про неї просту і, сподіваюся, зворушливу історію.

На жаль, я раніше не був в Україні, хоча Румунія – зовсім близько. Про Румунію за кордоном побутує думка, що це бідна держава з суцільною злочинністю. Подібні історії я чув і про Україну, навіть коли вже збирався сюди на фестиваль: “Навіщо туди їхати? Це ж дуже бідна країна! Там немає на що подивитися! Там небезпечно! Суцільний рекет!”. А коли я приїхав, то з подивом відкрив для себе, що принаймні Київ – чудове і дуже красиве місто.

Марія Халпахчі (Україна, “Відповіді")

Темп роботи був важкий, але, з іншого боку, це своєрідний виклик і випробування. Думаю, такий досвід режисерові потрібен. Я дуже рада, що сценарій мого друга Микити Лазоренка переміг у конкурсі і я отримала можливість знімати на Кампусі. Сподіваюся, вдалося перенести на екран все, закладене у сценарії, – ми вийшли на майданчик готовими і знімали кадр у кадр, як планували в розкадрованні. Власне ж про фільм... Я б сказала, що він – про життя і смерть, із претензією на маленьке філософське кіно. Не стверджуватиму, що “Відповіді” – кіно філософське, але все ж таки це спроба викладення певної філософської думки. Стилістика – щось середнє між кліпом, рекламою і кіном, суміш цих трьох речей, що співіснують практично в одному просторі, але на різних рівнях. Річ у тім, що сценарист фільму працює копірайтером у рекламній аґенції і постійно пише маленькі сценарії для рекламних роликів, тому цілком природно, що і сценарій фільму в нього вийшов трохи в рекламній манері. Не в розумінні, що в кадрі щось рекламуватиметься, а за довжиною і темпоритмом. Короткометражне кіно може бути або проникливою, філіґранно зробленою історією, або історією дуже динамічною. Динаміка ж – це щось близьке до реклами, адже динамічний монтаж – рекламний монтаж.

Поки тривали зйомки і ми фільмували на майданчикові, окремо працював дизайнер – робив комп’ютерну графіку. Отже, на фініш – до монтажу і тонування – ми вийшли одночасно. Він робив свою справу, а ми – свою, кожен чітко знав своє завдання, і всі йшли до однієї мети...

До речі, я не згодна із зауваженнями, що мій конкурсний фільм “Хто захистить жінку” – реклама. Це, швидше, пародія на рекламу. І сталося так абсолютно випадково. В картині розповідається реальна історія. І уникнути наявности рекламного елементу там було неможливо, адже таким був найлогічніший фінал усієї історії.

Сергій Наталушко (Україна, “Спокуса”)

Працювалося нелегко, тим більше, що мені доводилося поєднувати зйомки з роботою і навчанням – здобуваю третю вищу освіту, юридичну. Але не шкодую, що взявся, – було справді цікаво. На мій погляд, фільм “Спокуса” – сучасна лірично-філософська притча, історія про відповідність людини її бажанням, про готовість втілити свої мрії, коли випадає шанс. Напевно, і мені випав такий шанс, коли сценарій переміг у конкурсі.

Мій герой – художник, котрий малює картини з людьми, що вони літають, та намагається зрозуміти, як їм це вдається, малює, бо мріє сам літати, але коли в нього з’являється така нагода – пасує. Фільм – про відповідальність за бажання та його виконання. В принципі, ця ситуація вдало проектується на майже всі життєві проблеми. Бо проблеми – це невчасно виконані або взагалі не виконані бажання. На жаль, людина не завжди готова бути відповідальною сама перед собою за свої бажання. І що відбувається тоді... Можливо, переглянувши наш фільм, можна буде зрозуміти це...

І дуже добре, що мені надали можливість залучити до роботи над фільмом свою команду, з якою я зараз готуюся до зйомок короткометражного фільму "Сонечко", теж за власним сценарієм, у рамцях проекту "Любов – це...".

Головну роль у фільмові “Спокуса”, роль художника, грає Фома – соліст популярного українського музичного гурту “Мандри”. Він також написав музику та пісню до цієї стрічки.

Звичайно, що в процесі фільмування довелося від чогось відмовлятися, щось змінювати – без цього не буває. Треба завжди шукати розумні компроміси. І вибудовувати через своє сприйняття гру акторів, а разом з ними – створювати світ, який ти відчуваєш...



Статті

Архів


Новости кино ukrfilm.com